5укажите верное определение меридиана: а) линия, проведенная параллельно экватору; б) воображаемая линия на поверхности земли, соединяющая северный и южный полюс по кратчайшему расстоянию; в) линия, соединяющая точки на поверхности земли. 6. полюсами земли являются: а) северный и восточный; в) северный и южный; б) южный и западный; г) западный и восточный. 7. условная линия на карте, разделяющая землю на северное и южное полушарие, называется: а) северным тропиком; в) нулевым меридианом; б) южным тропиком; г) экватором. 8. длина окружности земли по экватору: а) 4400 км в) 400000 км б) 40000 км г) 40040 км 9. расстояние в градусах от экватора до какой-либо точки на поверхности земли называется: а) абсолютной высотой; б) относительной высотой; в) широтой; г) долготой.

5 - Б, 6 - В, 7 - Г, 8 - Б, 9 - В

;
5. Б
6. В
7. Г
8. Г
9. Г

Евразия лежит во всех климатических поясах и во всех природных зонах.,протянулась с запада на восток на 16 тыс. км, с севера на юг — на 8 тыс. км.

Крайние точки Евразии
Мыс Флигели (Россия), 81°51' с. ш. — крайняя северная островная точка.
Мыс Челюскин (Россия), 77°43' с. ш. — крайняя северная материковая точка.
Остров Ратманова (Россия) 169°0' з. д. — крайняя восточная островная точка.
Мыс Дежнёва (Россия), 169°40' з. д. — крайняя восточная материковая точка.
Южный остров (Кокосовые острова) 12°4' ю. ш. — крайняя южная островная точка.
Мыс Пиай (Малайзия) 1°16' с. ш. — крайняя южная материковая точка.
скала Моншик (Азорские острова) 31º16' з. д. — крайняя западная островная точка.
Мыс Рока (Португалия), 9º30' з. д. — крайняя западная материковая точка

как то так проходили

 

 

Объяснение:

зміна кількісних та якісних характеристик довкілля внаслідок надходження до нього або утворення в ньому не характерних хімічних, фізичних чи біологічних чинників, що негативно впливають на стан навколишнього природного середовища та життєдіяльність людини. За характером походження виділяють З. д. природне та антропогенне. Джерелами природ. забруднення є стихійні природні процеси і явища (землетруси, виверження вулканів, селі, пожежі, масове розмноження шкідників тощо). Джерела антропоген. З. д. можуть бути матеріал. (газоподібні, рідкі та тверді відходи, викиди токсич. сполук і сумішей, стічні води) та енергет. (різні види випромінювання, теплові викиди, акустичні явища тощо). За часом взаємодії з довкіллям розрізняють забруднення стійке і нестійке. До стійких забруднювачів належать такі, що довго не утилізуються природ. шляхом (пластмаси, поліетилени, деякі метали тощо). Нестійкі забруднювачі негативно діють короткий період часу і розчиняються або знищуються в екосистемах внаслідок перебігу природ. фіз.-хім. чи біоклімат. процесів. Найбільшої шкоди довкіллю завдає антропогенне забруднення, що виникає внаслідок прямого або опосередк. впливу діяльності людини на природне середовище. Відомо понад 20 тис.