Сравни план и карту. общее- различное

План это чертеж, на котором условными знаками подробно изображен в уменьшенном виде небольшой участок местности, поэтому нет необходимости учитывать кривизну земной поверхности. Карта - обобщенное уменьшенное изображение земной поверхности на плоскости с системы условных знаков

Площадь океана - 178,7 млн.кв.км;
Максимальная глубина – Марианский желоб, 11022 м;
Количество морей – 25;
Самые большие моря – Филиппинское море, Коралловое море, Тасмановое море, Берингово море;
Самый большой залив – Аляска;
Самые большие острова – Новая Зеландия, Новая Гвинея;
Самые сильные течения:
- теплые – Северное Пассатное, Южное Пассатное, Куросио, Восточно-Австралийское;
- холодные – Западных Ветров, Перуанское, Калифорнийское.
Тихий океан занимает третью часть всей земной поверхности и половину площади Мирового океана. Почти посередине его пересекает экватор. Тихий океан омывает берега пяти материков:
- Евразию с северо-запада;
- Австралию с юго-запада;
- Антарктиду с юга;
- Южную и Северную Америку с запада.

Відомо, що пояснити шлях за до малюнка, схематичного плану чи географічної карти набагато простіше, ніж описати його словами.

Точне зображення земної поверхні на площині у певній картографічній проекції за до умовних знаків називають географічною картою.

На величезне значення карти вказували ще відомі географи-методисти ХІХ століття Н. Раєвський і А. Бризгалов: «карти потрібні для усвідомлення і кращого збереження в пам'яті географічних відомостей» і «щоб учень/студент...дивлячись на карту, робив правильні висновки...».

У 1928 році у своїй книзі «Район і країна» В.П. Семенов-Тянь-Шанський писав: «Карта є альфа і омега всіх географічних уявлень. Якщо в інших науках вона має тільки службове значення, в географії вона - все і без неї кроку ступити не можна. Вона важливіша не тільки від малюнків, але навіть важливіша від самого тексту, тому що говорить інколи набагато більше, яскравіше, наочніше і лаконічніше найкращого тексту кожному, хто вміє в ній розбиратися» [8].

М.М. Баранський назвав карту другою мовою географії, підкреслював, що карта є головним засобом у формуванні географічних уявлень і понять.

Прикладів широкого застосування карт у житті й діяльності людей можна навести дуже багато. Карта - це джерело знань, незмінний посібник у середній і вищій школі. Без карти неможливі експедиційні дослідження, туристичні походи, подорожі, мореплавство, промислове і сільськогосподарське будівництво та ін. Водночас карти є засобом масової інформації і пропаганди наукових знань [1].

Нині майже жодне дослідження у фізичній та економічній географії не обходиться без всебічного і глибокого аналізу картографічних матеріалів. Лише за до карт можна глибоко проаналізувати особливості природи і господарства, оцінити взаємозв'язки виробництва із сировинною базою і споживачами. Дуже важлива роль карти у процесі навчання учнів/студентів географії, історії, природознавства та інших наук. Карта в навчальному закладі так само необхідна, як підручник. Студенти/школярі навчаються характеризувати природу чи економіку держав та їх частин саме завдяки роботі з картою.

Карта в процесі навчання природознавства виконує дуже важливу психолого-педагогічну роль - сприяє упорядкуванню знань. Полегшує їх засвоєння і запам'ятовування. Ця роль зберігається за картою не тільки в школі, а й тоді, коли доросла людина поповнює свої географічні знання з книг, газет, журналів і т.п. При доброму знанні карти запас географічних знань буде збільшуватись.