Ія 7 клас розповідь на тему подорож в одну з природних зон південної америки. 30

Если взять карту мира и отыскать среди пестрых лоскутков южноамериканских стран Чили, взору предстанет узкая и тонкая полоска суши на самом краю континента. На Западе – Тихий океан, на востоке – вершины самого длинного горного хребта в мире – Анд, на юге – рукой подать до Антарктиды, а на севере – бескрайние пустыни Атакамы, самого засушливого места на планете. Чили – уникальная страна, захватившая почти все климатические зоны земли. Увидеть планету в миниатюре и совершить кругосветное путешествие, не выезжая за пределы одной страны, можно только здесь.

Відповідь:

Помірний кліматичний пояс — кліматичний пояс помірних широт Землі, приблизно між 40° і 65° північної широти і між 42° і 58° південної[1]. Помірні кліматичні пояси займають приблизно 25 % усієї площі земної поверхні. Помірний пояс — пояс західного переносу повітряних мас, цілий рік тут панують західні вітри, що приносять атмосферні опади цілий рік у вигляді дощів та снігопадів. Літо помірно тепле (+10°…+32°С), зима досить холодна (+4°С…-30°С) . Річна норма опадів сильно різниться на околицях континентів (1000-3000 мм) та вглиб (100 мм — внутрішні райони Азії, панування Монгольського антициклону)

. Досить виразна різниця річних сезонів.

Зміст

1 Поширення

2 Континентальний помірний клімат

3 Морський помірний клімат

4 Біота

5 Примітки

6 Література

Поширення

Помірний кліматичний пояс ться широкою смугою над помірними широтами (від 40°-45° до полярного кола) Північної Америки та Євразії, в південній півкулі він лише трохи зачіпає околиці Південної Америки (Патагонія, Вогняна земля), північна частина Антарктичного півострова, Тасманія та острів Південний Нової Зеландії. Україна цілком лежить в його межах, в межах помірно-континентального підтипу. Над цими територіями утворюється область низького тиску з активною циклонічною діяльністю. Помірний кліматичний пояс має два головних підтипи.

Континентальний помірний клімат

Пояснення:

розвивається в умовах суббореального слабоаридного клімату з добре вираженою сезонною контрастністю під степовою і лучно-степовою рослинністю на пористих карбонатних породах — лесах і лесовидних суглинках. Чорноземи поширені переважно на платформних рівнинах, але зустрічаються також островами серед інших ґрунтів у міжгірських западинах, улоговинах і на слабоеродованих схилах гірських систем. Формування чорноземів зумовлено особливостями біологічного колообігу — великою кількістю хімічних елементів, які залучаються у щорічні процеси утворення і трансформації органічної речовини, надходженням основної маси органічних решток всередину ґрунту, активною участю в розкладанні рослинних решток бактерій, актиноміцетів, безхребетних[1].

Для чорноземів характерна наявність двох основних генетичних горизонтів:

Гумусового прогресивно-акумулятивного, що характеризується великою потужністю, високим вмістом гумусу при його поступовому зменшенні з глибиною, зернистою структурою.

Объяснение: