Особенности хоз. деятельностив стране "бразилия"

За обсягом сільськогосподарського експорту Бразилія поступається лише США та Франції. П'ять основних експортних культур — кава, какао-боби, бавовна, цукрова тростина та соя — охоплюють більш як 30% посівних площ і складають понад 35% вартості продукції рослинництва.

За виробництвом кави Бразилія посідає 1-ше місце у світі (щорічний збір - 1,3 млн. тон), 2-ге місце по виробництву какао, цукрової тростини (з якої виробляють також спирт для двигунів внутрішнього згоряння), сої. Збір бананів та апельсинів — найбільший у світі.Головні продовольчі культури — кукурудза, коричнева квасоля і маніока. Вони поширені по всій території держави. Із зернових вирощують пшеницю, ячмінь, овес, але 60% потрібної пшениці країна все ж таки змушена імпортувати.

Тваринництво Бразилії переважно м'ясного напряму, забезпечує майже 40% прибутку всього сільського господарства. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, кіз. Тваринництво екстенсивне — худобу випасають на безмежних пасовищах. Поголів'я великої рогатої худоби — понад 150 млн голів, овець м'ясо-вовнових порід — близько 20 млн. Деяка частина продукції експортується, переважно зі штату Ріу-Гранді-ду-Сул.

Лісом вкрито понад 50% території Бразилії, яка за запасами цінних деревин посідає перше місце в світі, а за загальними запасами деревини - 3-є. Найбільше значення у цій сфері господарювання мають збір латексу дикоростучих каучуконосців у лісах Амазонії, бразильськів горіхів, плодів пальми та олійного дерева (північний схід), парагвайського чаю та заготівлі хвойної деревини (південь). Значна частина продукції галузі експортується. У лісах проводять заготівлі хвойної деревини, збирають сік ґевеї (натуральний каучук), карнаубський віск, горіхи тощо.

Рибу виловлюють як у внутрішніх водоймах, так і у відкритому морі.

Основной причиной появления в тропосфере разных участков давления является разница температур поверхности Земли, которая зависит от угла падения солнечных лучей. Поэтому возле экватора находится пояс (область) постоянно низкого давления, а в райо­нах полюсов — высокого. Рассмотрим движение воздуха в зависимости от этой закономерности. В поясе экваториального низкого давления воздух тёплый, лёгкий и поднимается к верхним слоям тропосферы. Постепенно охлаждаясь, он сжимается и образует область высокого давления. Известно, что горизонтальные движения воздуха (ветер) возникают в направлении от областей высокого давления к низкому. Соответственно в приземном слое воздух движется к экватору (с юга на север), а в верхнем — от экватора на юг и север. В 30-х широ­тах двух полушарий в верхнем слое тропосферы воздух охлаждается и опускается до поверхности Земли, образуя облости высокого давления. Далее он распространяется к экватору и к 60-м широтам двух полушарий, где сталкивается с воздухом, который движется от полюсов. В районе их столкновения тёплые воздуш­ные массы начинают подниматься, а в приземном слое формиру­ются облость низкого давления.

Оболочка Земли включает земную кору и верхнюю часть мантии. Поверхность земной коры имеет большие неровности, главные из которых — выступы материков и их понижения — огромные океанические впадины. Существование и взаимное расположение материков и океанических впадин связано с различиями в строении земной коры.

Материковая земная кора. Она состоит из нескольких слоев. Верхний — слой осадочных горных пород. Мощность этого слоя до 10-15 км. Под ним залегает гранитный слой. Горные породы, которые его слагают, по своим физическим свойствам сходны с гранитом. Толщина этого слоя от 5 до 15 км. Под гранитным слоем располагается базальтовый слой, состоящий из базальта и горных пород, физические свойства которых напоминают базальт. Толщина этого слоя от 10 км до 35 км. Таким образом, общая толщина материковой земной коры достигает 30-70 км.

Океаническая земная кора. Она отличается от материковой коры тем, что не имеет гранитного слоя или он очень тонок, поэтому толщина океанической земной коры всего лишь 6-15 км.

Для определения химического состава земной коры доступны только ее верхние части — до глубины не более 15-20 км. 97,2% от всего состава земной коры приходится на: кислород — 49,13%, алюминий — 7,45%, кальций — 3,25%, кремний — 26%, железо — 4,2%, калий — 2,35%, магний — 2,35%, натрий — 2,24%.