ответ:Гейзеры - это периодически действующие природные фонтаны горячей воды - очень редкое явление. На нашей планете они встречаются только в 4 местах: на полуострове Камчатка в России, в Исландии, на реке Йеллоустоун в США и в Новой Зеландии в долине Роторуа.
Исландия - удивительный остров. Там гейзеры и горячие источники, ледники и айсберги, водопады и горные озера. Но главная достопримечательность Исландии - конечно, вулканы. Они не похожи на огнедышащие гору других районов Земли. Свой нрав они эффектно проявляют и на суше, и под водой, и даже подо льдом. Уже в столице страны Рейкьявике вулканический остров начинает демонстрировать свои природные диковинки. Древние викинги, осваивавшие Исландию в 9 веке, назвали залив, где теперь расположен город, Рейкьявик, что в переводе означает: «Дышащая бухта». Белые клубы пара поднимаются над множеством горячих источников. Бухта дала название первому поселению в стране и стала ее столицей.
Горячие источники теперь отапливают дома и теплицы горожан, поэтому в Рейкьявике не найдешь в наши дни ни одной дымовой трубы: весь город обогревается подземным теплом.
Есть на острове и своя Длина Гейзеров - Хаукадалур. Она располагается в 100 км к востоку от столицы, у подножья ледника Лаунгиёкудль. Именно там находится знаменитый Большой Гейзер, поразивший в свое время первых поселенцев Исландии. Это был первый природный горячий фонтан, который увидели европейцы. Впоследствии его именем стали называть все фонтанирующие горячие источники.
Трехметровое жерло Большого гейзера открывается посреди бассейна в форме чаши из белого известкового туфа. Оно заполнено кипятком бирюзового цвета, который то выплескивается на дно чаши, то опять уходит в отверстие. Наконец, гейзер собирается с силами и три раза подряд выбрасывает в небо мощную струю высотой в 40 - 60 метров. 10 минут длится «салют», а затем вода и пар как бы втягиваются назад в жерло. В последнее время Большой Гейзер извергается всё реже. Зато его сосед - гейзер Штоккр - еще полон сил и радует туристов своими струями, взлетающими на 30 - 40 метров.
Ещё одна гейзерная долина расположена у северного края большого ледника Ватнайёкудль. А всего в Исландии открыто 250 групп теплых источников. Они включают 7000 горячих ключей - больше, чем где-то ещё в мире. Это неудивительно - ведь температура воды недр острова очень высокая. В некоторых местах она с каждым метром глубины увеличивается на полградуса.
Для туристов, которые любят острые ощущения, нет привлекательней страны в Европе, чем этот остров огня и льда где можно увидеть 200 вулканов и 120 водопадов, десятки горячих гейзеров, синих озер и ледников.
Однако, не только Исландия знаменита вулканами и гейзерами. У нас тоже есть «страна чудес». Конечно, это полуостров Камчатка. За исключением Авачинской бухты, где расположен главный камчатский город Петропавловск и долины реки Камчатки полуостров почти не заселен и не освоен. Это и предаёт особую прелесть уникальной природы. Через всю Камчатку протянулась цепь грозных вулканов. Их больше 140, из которых 28 действующие. Самый высокий - почти 5 км. - Ключевая сопка. У подножья вулкана Кихпиныч начинается тропа, ведущая к главному чуду полуострова - знаменитой Долине Гейзеров. Природа нежно прятала камчатское чудо от людей. Лишь в апреле 1941 гола геолог Устинова, обследуя речку Шумную, случайно заметила на одном из его притоков фонтан горячей воды. Дальнейшее изучение потока показало, что долине находится ещё 21 крупный гейзер и множество горячих источников, кипящих разноцветных озер, пароводящих струй и булькающих грязевых котлов. Приток это получил название реки Гейзерной.
Самый большой из гейзеров - Великан - извергается каждые 5 часов. При этом струя кипятка толщиной в 1 метр взлетает на высоту в 40 метров, а пар поднимается на 300 метров.
Когда вода остывает, то образуется гейзерит - конус из минеральных солей у подножья гейзера. Гейзерит бывает желтым, коричневым, розовым и даже зеленоватым. Цвет зависит от состава солей. Один из гейзеров назвали Сахарным - его гейзеритовый конус похож на груду сахара.
Объяснение:
Відповідь:
1.а) багатоукладність господарства;
б) низький рівень економічних показників (національного доходу);
в) аграрний характер економіки більшості країн;
г) різке розмежування в сільському господарстві товарно-експортного виробництва, натурального і дрібнотоварного господарства, яке обслуговує місцеві потреби;
г) поширення монокультури в сільському господарстві;
д) переважання у промисловому виробництві гірничодобувної промисловості;
е) збереження колоніального характеру в зовнішній торгівлі.
2.Рослинництво. Воно відіграє провідну роль. У ньому розрізняють два напрями: споживчий (натуральне) і експортний (товарне).Споживчий напрям переважає в Тропічній Африці, де в більшості країн зберігаються общинне (родоплемінне) землеволодіння, дрібне натуральне і напівнатуральне господарство, яке ведеться найвідсталішим вирубно-вогневе мотикове землеробство). Поряд з цим значну частину земель займають великі плантації, що поставляють продукцію на експорт. Там широко використовують найману працю.
Низький рівень розвитку сільського господарства, його екстенсивний характер пояснюються значною мірою складністю і відсталістю аграрних відносин. Африка посідає останнє місце в світі за використанням добрив.
3.Тваринництво. Тваринництво в Африці має екстенсивний характер: переважає відгінно-пасовищне, напівкочове і кочове скотарство.
Племена, які займаються скотарством, прагнуть збільшити поголів'я худоби, але це робиться в основному заради престижності, а не для збільшення продукції. Худоба непородна, до того ж частина її заражена хворобами. У Північній Африці молочна худоба нерідко використовується і як тяглова сила. У багатьох районах Африки розведенню свійської худоби перешкоджає муха цеце - переносник збудника хвороби нагана. Через те там розводять зебувидну велику рогату худобу, яка не піддається цьому захворюванню.
У Північній Африці (Марокко, Судан) переважає вівчарство, в пустинних районах розводять верблюдів. У всіх країнах скрізь (у містах і сільській місцевості) використовують ослів (1/4 поголів'я світу). Ця невибаглива тварина вірно служить людині: на ній їздять верхи, запрягають для перевезення вантажів, примушують качати воду тощо.
В останні роки майже в усіх країнах відкрито ветеринарні пункти, де худобі роблять щеплення, в тому числі і від захворювання сонною хворобою.
4.Промисло́вість — технічно найдосконаліша галузь матеріального виробництва, основа індустріалізації економіки, яка має вирішальний вплив на розвиток продуктивних сил; сукупність підприємств з виробництва електроенергії, знарядь праці для галузей економіки, видобутку сировини, палива, заготівлі лісу, переробки продукції, випущеної промисловістю або виробленої сільським господарством, видобуток і переробка сировини, виробництво товарів і послуг.
5. -
6. Африка є третім за площею регіоном світу й займає 20,4 % поверхні суходолу. Його площа становить 30,3 млн км². Населення регіону неухильно зростає. За його кількістю Африка поступається лише Азії. Там проживає 1,25 млрд осіб, тобто понад 16,6 % населення світу. Разом з тим у регіоні виробляється лише 2,9% ВВП світу. Усі суверенні країни Африки є членами ООН.
7. -
8. Транспорт Південно-Африканської Республіки представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 1 219 090 км² (25-те місце у світі)[1]. Форма території країни — видовжена з північного сходу на південний захід, анклав — держава Лесото; максимальна дистанція з півночі на південь — км, зі сходу на захід — км[2][3]. Географічне положення Південно-Африканської Республіки дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи навколо Африки між Америкою з Європою та Азією з Австралією[4].
Я ТОЧНО НЕ ЗНАЮ ЧИ ТАК...НАДІЮСЯ ЩО З ЧИМОСЬ ДО Пояснення:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос: