Лондон, берлін, париж, київ: схожість і відмінність сучасного розвитку міст.

Навколо планети Марс обертаються два природні супутники — Фобос і Деймос. Після відкриття Галілеєм у 1610 році 4 супутників Юпітера астрономи вважали, що кількість супутників зростає вдвічі при переході до більш далекої планети Сонячноі системи. Оскільки у Землі був відомий один супутник — Місяць, а у Юпітера — 4, вважалося, що у Марса повинно бути 2 супутники. Про це написав Джонатан Свіфт у повісті «Подорож Гулівера на летючий острів Лапута». Дивним чином ця безпідставна з наукової точки зору гіпотеза справдилася.

Супутники Марса були відкриті в 1877 році американським астрономом Асафом Голлом, і названі на честь давньогрецьких міфологічних богів Фобоса та Деймоса

Обидва супутника обертаються навколо своїх осей з тим же періодом, що й навколо Марса, тому завжди повернуті до планети однією й тією ж стороною. Припливна дія Марса поступово сповільнює рух Фобоса, що врешті-решт призведе до падіння супутника на Марс. Деймос, навпаки, віддаляється від Марса. Першим передбачив, що Марс має супутники, Йоганн Кеплер 1610 року. У спробах розшифрувати анаграму Галілея про кільця Сатурна («Найвищу планету потрійною гаю») Кеплер вирішив, що Галілей виявив супутники Марса. 1643 року монах-капуцин Антон Марія Ширл стверджував, що бачив «марсіанські місяці». 1727 Джонатан Свіфт у «Мандрах Гуллівера» описав два маленьких супутники Марса, які були відомі астрономам острова Лапута. Вони оберталися навколо Марса за 10 і 21,5 годин. Про ці ж супутники 1750 року згадав Вольтер у романі «Мікромегас». 10 липня 1744 року німецький капітан Кіндерман повідомив, що обчислив орбітальний період марсіанського супутника, котрий дорівнював 59 годинам 50 хвилинам і 6 секундам. 1877 року американській астроном Асаф Холл, працюючи у військово-морський обсерваторії США з найбільшим у країні 26-дюймовим рефрактором Кларка, нарешті знайшов Фобос та Деймос, два маленьких супутники Марса. Їх орбітальні періоди виявились близькими до періодів, які запропонував Свіфт на 150 років раніше.

Объяснение:

перекладеш в перекладачі

вот

Объяснение:

Вечная мерзлота, заболоченность, суровый климат

Влияние ГП на природу, население, и хозяйство европейского Севера. Положение района в высоких широтах (в районе Северного полярного круга) определяет суровость его климата, существование полярных дня и ночи, распространение вечной мерзлоты и заболоченность. Наличие теплого Северо-Атлантического течения несколько смягчает климат и вызывает его изменение с северо-запада на юго-восток района. На большей части территории растут темнохвойные таежные и сосновые леса.

Ввиду положения района в северной, сложной по природным условиям части европейской территории страны население его немногочисленно — это небольшой по числу жителей район страны. Коренными жителями района являются карелы, коми, коми-пермяки, ненцы, саамы. Выгодность географического положения послужила одной из причин ранней колонизации этого района русскими (еще с XII века русские переселенцы осваивали побережья Белого и Баренцева морей) .

Развитию европейского Севера его чрезвычайно выгодное ЭГП по отношению к районам Центральной России и внешнеторговым партнерам (граница с Финляндией и Норвегией, выход к морям) и богатство природными ресурсами (нефть, газ, уголь, сланцы, цветные металлы, апатиты, лесные и водные ресурсы) .

Природные условия Европейской части России

Значительная протяженность района с севера на юг и равнинный характер местности обусловливают проявление отчетливо выраженной зональности природных условий, заключающейся в закономерной смене географических ландшафтов в направлении с севера на юг.

Вся северная часть района, располагающаяся к северу от линии, проходящей примерно через Казань - Уфу, принадлежит к лесной зоне. Юго-западная часть ее представлена смешанными лесами, лиственными и хвойными, а северо-восточная - хвойными лесами (подзона тайги) .

К югу от лесной зоны идет широкая полоса лесостепи, представляющая собой переходную область между лесом на севере и степью на юге.

Климатические условия района обладают некоторыми общими чертами, позволяющими отнести климат к бореальному типу, характеризующемуся признаками континентальности: теплым летом и холодной снежной зимой. Однако большая протяженность района в широтном и меридиональном направлениях обусловливает существенные различия в климатических условиях отдельных его частей: севера и юга, запада и востока. В направлении с севера на юг климат становится все более теплым, а с запада на восток, по мере удаления от Атлантического океана, - все более континентальным.

Среднегодовая температура воздуха в пределах района изменяется от 1-3° на северо-востоке до 10° на юго-западе; средняя температура воздуха самого теплого месяца - июля - от 17-18° на северо-западе повышается до 25° на юго-востоке, и наконец, средние значения температуры в январе от -15, -18° на северо-востоке возрастают до -3° на юго-западе.