Чому анди сформувалися на заході а не на сході південної америки

ответ:

объяснение:

чисельність постійного

населення україни на 1 січня 2014

року, за оцінкою, становила

45245,9 тис. осіб. з них 31081,0

тис. осіб (68,7%) – жителі міських

поселень і 14164,9 тис. осіб

(31,3%) – жителі сільської місцевості.

у структурі населення україни 53,8% (24327,6 тис. осіб)

жінки і 46,2% (20918,3 тис. осіб) – чоловіки. на кінець 2013 року на 1000

чоловіків припадало 1163 жінки, тоді як на початок року – 1164 (на

початок 2010 року – 1169). у міських поселеннях із 2010 року

співвідношення жінок і чоловіків майже не змінюється і коливається в

межах 1182–1184, а в сільській місцевості зменшується (так, на початок

2010 року в сільській місцевості на 1000 чоловіків припадало 1138 жінок, а

на початок 2014 року – 1122).

на формування статевої структури населення країни в першу чергу

має вплив рівень народжуваності та смертності.

щороку народжується хлопчиків більше, ніж дівчаток. так, у 2013

році від загальної кількості народжених хлопчиків народилось 51,6%, а

дівчаток – 48,4%, або ж на 100 дівчаток припадало 106 хлопчиків.

однак уже смертність дітей віком до 1 року має статеві відмінності:

у 2013 році на 1000 живонароджених відповідної статі померло 8,8

хлопчиків та 7,0 дівчаток. із віком різниця в рівнях смертності зростає.

так, починаючи з віку 20–24 роки смертність чоловіків перевищує

показник для жінок майже втричі.

індикатором суттєвої статевої диспропорції у рівнях смертності

населення є гендерна різниця

показників середньої очікуваної

тривалості життя при народженні: у

2013 році середня очікувана

тривалість життя при народженні для

чоловіків становила 66,34 року, для

жінок – 76,22 року. тобто різниця

середньої очікуваної тривалості життя при народженні між чоловіками та

жінками становила 9,88 року, тоді як, наприклад, у швеції та нідерландах

– 4 роки, у німеччині – 5 років.

довідково: постійне населення – це

населення, яке постійно проживає на момент

перепису на певній території, ураховуючи

тимчасово відсутніх, якщо їхня відсутність у

місці постійного проживання не

перевищувала 12 місяців.

довідково: середня очікувана тривалість

життя населення при досягненні точного

віку – середнє число років, яке проживуть ті,

хто дожив до певного віку (початку вікового

інтервалу), за умови збереження в кожному

наступному віці сучасного рівня смертності.

загальна характеристика статево-вікового складу населення україни

на 1 січня 2014 року 3

чисельна "перевага" жінок над чоловіками у складі населення

спостерігається із 35 років та з віком збільшується: в міському населенні

починається з 28 років, у сільському – з 49 років.

статево-віковий склад населення країни – результат дії багатьох

факторів, як демографічних (народжуваності, смертності, міграційних

процесів), так і тих, що на них впливають – історичних та соціальноекономічних. їх вплив відображає статево-вікова піраміда.

статево-вікова піраміда населення україни

на початок 2014 року

загальна характеристика статево-вікового складу населення україни

4 державна служба статистики україни

в останні 12 років, незважаючи

на щорічне зменшення чисельності

населення (як загальне, так і природне

зменшення чисельності населення),

депопуляція призупинилась.

перша найбільша порожнина на

верхній частині статево-вікової

піраміди припадає на роки голодомору

(1931–1934 роки) з піком у 1933 році, після чого у 1935 році знову

спостерігається зростання народжуваності і, відповідно, збільшення

чисельності населення.

наступна порожнина склалась у роки другої світової війни і тривала

з 1942 року до 1945 року. і як відлуння демографічної кризи цієї війни –

зменшення контингентів населення, народжених у 1965–1969 роках, коли у

дітородний вік вступали особи, народжені у воєнні та перші післявоєнні

ро80-х роках відбулося зростання народжуатку ххі століття – зменшення. починаючи з 2002 року, поступово

зростає кількість народжень, що утворює на нижній частині статевовікової піраміди широку основу.

горизонтальні лінії статево-вікової піраміди відображають виключно

числа народжених, "скориговані" впливом смертності й міграції. та70 років утворилась за рахунок

ненароджених дітей другої світової війни (а не за рахунок

смертності). на піраміді відбиваються всі демографічні кризи, які

спостерігатягом принаймні останніх 80 років.

Почти два века Канада была колонией Франции, потом еще столетие — Великобритании. В 1867 г. получила статус первого британского доминиона, т. е. полностью самоуправляющегося заморского владения британской короны. Главой государства в Канаде считается английская королева, представленная генерал-губернатором. Но реальная законодательная власть принадлежит парламенту, а исполнительная -правительству. Пока канадцы боролись за свою независимость, экономика их страны была исподволь подчинена богатому южному соседу — США. Американцы вкладывали деньги в освоение ресурсов. Канадцы получали работу и зарплату, американцы — свои прибыли. Канада — многонациональная страна. Основу населения составляют два народа — франкоканадцы и англоканадцы. Семь млн. чел. франкоканадцев происходят от десяти тысяч переселенцев из Франции XVII — XVIII вв., это 31% всего населения Канады. 11% — это коренное население и иммигранты из других стран. Большинство в населении страны составляют англоканадцы (около 58% жителей Канады); их предки переселились из Великобритании. Государственные языки — английский и французский. Англоканадцы занимают главные посты в экономике и это приводит к обострению межнациональных конфликтов. Франкоканадцы заселяют провинцию Квебек и выдвигают требования о создании самостоятельного франко-канадского государства. Коренные жители — индейцы (1 млн. чел.) и эскимосы (50 тыс. чел.). Первые из них пришли на эту землю более 25 тыс. лет назад из Азии. 1/3 населения Канады составляют несколько десятков других этнических меньшинств. Это — немцы (1 млн. чел.), голландцы (500 тыс.), китайцы, поляки, евреи, греки, португальцы, арабы, русские, украинцы. Украинцы составляют 10% населения провинций Манитобы и 8% — Саскачевана (1 млн. чел.). В большинстве — это переселенцы конца XIX — начала XX вв., прибывшие сюда из находившихся под властью Австро-Венгрии западноукраинс-ких земель. Город Виннипег является побратимом нашего Львова, где поставлены памятники Тарасу Шевченко и Ивану Франко. В настоящее время численность населения Канады на 1/3 формируется за счет иммигрантов. В последнее время увеличился приток иммигрантов из стран СНГ и Британского Содружества на 150 тыс. чел. Естественный прирост населения Канады — 6,4%. Средняя продолжительность жизни равна 77,4 года. Население страны размещено неравномерно. Подавляющее большинство (80%) жителей страны сосредоточено в районах не далее 160 км от южной границы и 90% — в пределах 200 миль от нее. В южных районах Онтарио и Квебек проживает 2/3 населения, и плотность составляет 150 чел./км2. Высокая плотность населения на юге степных провинций (Манитоба, Саскачеван, Альберта) и юго-западе провинции Британская Колумбия. В северных районах, занимающих 70% территории страны, проживает 1,5% ее жителей. В основном это коренные народы — индейцы и эскимосы, а острова Канадского архипелага необитаемы. Средняя плотность населения в стране -2,8 чел./км2. Городское население составляет 80%. Города Канады имеют такой же вид, как и города США. Крупными финансово-торговыми, административными, транспортными, научными и культурными центрами страны являются Торонто, Монреаль, Оттава. Быстро развиваются «столица Далекого Запада» Ванкувер, «столицы нефти и газа» Эдмонтон и Калгари. С освоением северных районов связано большое количество территориально разбросанных маленьких поселений. 14% населения страны занято в отраслях материального производства, а 75% — в непроизводственной сфере. 
ер