Как называется условная линия по которой движутся планеты? ​

ответ:

экватор

объяснение:

эква́тор — воображаемая линия пересечения с поверхностью земли плоскости, перпендикулярной оси вращения планеты и проходящая через её центр. его длина приблизительно равна 40075,696 км. экватор делит земной шар на северное и южное полушария и служит началом отсчёта широты.

Відповідь:Попередження негативного впливу діяльності людини на природу, на противагу концепції ліквідації її наслідків. Прогнозування або моніторинг розвитку навколишнього середовища стикається на своєму шляху з численними труднощами, пов’язаних передусім із тим, що, по-перше, не всі наслідки діяльності людини можуть бути передбачені, а по-друге, часові межі виявлення таких наслідків нерідко суттєво відрізняються. Наприклад, ситуація, що склалася внаслідок аварії на ЧАЕС, прогнозувалася через вісім-десять років, а все відбулося значно раніше — через три-п’ять років (ідеться про негативний вплив радіаційного випромінювання на організм людини, рослин і тварин).

Отже, моніторинг навколишнього середовища, хоча й має позитивне значення в господарській та науковій діяльності, проте його методи ще не є досконалими. Тому покладатися лише на них не можна На жаль, нічим не стримувана деградація природи продовжує загрожувати не лише благоустрою людей, а й загалом існуванню життя на планеті.

У результаті діяльності людини забрудненість біосфери канцерогенами набагато збільшилась, а в промислових районах у сотні та тисячі разів перевищує їх природний фоновий рівень. Отже, забруднення навколишнього середовища є результатом антропогенної діяльності людини і перебуває в прямій залежності від розвитку певних галузей промисловості та сільського господарства.

Біосфера — природна підсистема географічної оболонки, що являє собою глобальну планетарну екосистему (населена живими організмами). Маса біосфери — близько 0,05 % маси Землі.

Пояснення:

Известно, что уже около 6000 года до н. э. в египте был известен парус. долгое время он был крайне примитивным. суда имели всего одну-две мачты. поэтому в случае встречного ветра подобные суда были вынуждены становиться на якорь, дожидаясь, пока ветер снова не станет по­путным. это обстоятельство вынуждало корабли держаться вблизи берегов, сторо­ниться открытого моря. и естественно, что нередко они садились на мель или разби­вались о прибрежные скалы. поскольку осадка кораблей того времени при полной загрузке не превышала двух метров, опыт­ные кормчие старались иметь под килем не менее семи футов (примерно два мет­ра), с тем чтобы даже на волне не могло ударить о грунт. должно быть, отсюда и пошло доброе пожелание: «попутного ветра» и «семь футов под килем».