45 c.ш 50 в.д какое озеро?

Сталий розвиток - загальна концепція щодо необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства та захистом інтересів майбутніх поколінь з урахуванням їхньої потреби в безпечному і здоровому довкіллі.

Концепція зародилася у 80-х роках ХХ ст. Автором економічної теорії сталого розвитку є провідний дослідник економічних аспектів забруднення довкілля, колишній економіст Світового банку Ґерман Дейлі. Під сталим розвитком він розумів гармонійний, збалансований, безконфліктний прогрес усієї земної цивілізації або окремих країн за науково обґрунтованими планами.

У 1980 р. було прийнято «Всесвітню стратегію охорони природи», яка містила згадку про сталий розвиток. У 1987 р. в доповіді «Наше спільне майбутнє» Міжнародна комісія з навколишнього середовища і розвитку приділила основну увагу необхідності сталого розвитку, який забезпечує потреби нинішнього покоління і не перешкоджає майбутньому поколінню задовольняти свої потреби. Важливим етапом втілення ідей сталого розвитку на міждержавному рівні було проведення Світового саміту зі сталого розвитку (Саміт Землі - 2002) на рівні керівників країн та урядів світу в Йоганнесбурзі (Південна Африка) у 2002 р.

На шлях сталого розвитку вже стали США, Японія, країни Європейського Союзу. Для інших країн цей шлях тільки починається. Однак багато країн не сприймають сталого розвитку. На перше місце вони ставлять стратегічну мету - вижити. Саме такі країни провокують загрози, що поширюються на весь світ. Тому досягти сталого розвитку всього світу важко.

Провідна ідея сталого розвитку полягає в тому, щоб людство, не знижуючи темпів економічного зростання, зберегло довкілля, позбулося бідності, дискримінації людей за етнічними, расовими чи статевими ознаками.

Отже, основними цілями сталого розвитку є економічне зростання, захист довкілля і соціальна справедливість (мал. 202).

На жаль, в Україні сталий розвиток часто розуміють лише як неухильне зростання економічних показників країни. Інколи до цього додають здійснення безсистемних заходів щодо збереження довкілля та поліпшення санітарних умов проживання і праці людей.

Объяснение:

ЗЕМЛЕТРЯСЕНИЯ

Это подземные удары (толчки) и колебания поверхности земли, вызванные естественными процессами, происходящими в земной коре.

Проекция центра очага землетрясения на поверхности земли называется эпи­центром. Очаги землетрясения возникают на различных глубинах, большей ча­стью в 20-30 км от поверхности. По своей интенсивности (проявлению сил при­роды па поверхности) землетрясения подразделяются на 12 градаций — бал­лов.

Как правило, они охватывают обширные территории. Часто нарушается це­лостность грунта, разрушаются здания и сооружения, выходят из строя водо­провод, канализация, линии связи, электро- и газоснабжения, имеются челове­ческие жертвы. Это одно из наиболее страшных стихийных бедствий. По дан­ным ЮНЕСКО, землетрясениям принадлежит первое место по причиняемому экономическому ущербу и числу человеческих жертв.

НАВОДНЕНИЯ

Это временное затопление значительной части суши водой в результате дей­ствий сил природы. Происходят они по трем причинам. Во-первых, в результа­те обильных осадков или интенсивного таяния снега. Такое часто бывает в Свер­дловской, Кировской, Читинской областях, Приморском и Хабаровском краях. В Северо-Кавказском регионе в марте 1994 г. в связи с наводнением эвакуиро­вали около 2 тыс. человек, восстановили автомобильные дороги, мосты, дам­бы, водозаборные сооружения.

Во-вторых, из-за сильных наганных ветров, которые наблюдаются на морс­ких побережьях, например, Каспия и в устьях рек, впадающих в море (залив). Нагонный ветер задерживает воду в устье, в результате чего повышается ее уро­вень в реке. Наводнения такого рода характерны для Санкт-Петербурга, насе­ленных пунктов низовья рек Волги и Урала. Дважды, 3 и 11 мая 1990 г., в месте впадения реки Урал в Каспийское море высокая морская волна, поднятая силь­ным ветром, как бы наполнила реку и погнала ее вспять, заливая все вокруг на 20 км. Оказалась затопленной часть Гурьевской области.