Чем опасен град для человека?

Град - вид осадков, состоящих из сфер мокрого снега, покрытых коркой льда. Градины могут иметь размер от 5 мм до 20 см в диаметре. Для человека град опасен по нескольким направлениям:

физический вред человеку, находящемуся на открытой местности (ушибы, ссадины); ущерб имуществу (порча автомобилей, теплиц, витрин, жестяных конструкций); ущерб сельскому хозяйству (побои урожая, слом посадок); ущерб животноводству (гибель птицы и мелкого скота).

Какую опасность представляет град в жизни человека?

Град это один из видов ливневых осадков, представленный частицами льда - градин. Самый маленький вес градины на сегодняшний день 0,4 килограмма, а самый большой - более 1 килограмма.

Недаром с этим явлением связано много умерших людей, которые погибли в результате сильных ударов градин, что вызывало у многих головокружение, потеря сознания, переломы различных частей тела.

Назовём самые главные причины, чтобы рассмотреть град, как одно из самых опасных явлений нашей планеты.

1. При большом размере частиц и интенсивности силы града, это явление может представлять серьёзную опасность для жизни и здоровья человека (различные виды травм, переломов, ушибов, вывихов и т.д.).

2. Наносит большой ущерб сельскому хозяйству (погибают различные растения, деревья).

3. Град повредить линии электропередачи, оказывая большой удар по проводам (провода обрываются у дорог, что приведёт к различным аварийным ситуациям и перебоям в электричестве).

4. Град повреждает различный автотранспорт, что опять-таки приводит к травмам человека. (он может разбивать с большого ускорения стёкла машин, гнуть крыши других транспортов)

5. Град может засыпать большим кол-вом градин рельсы поездов, что опять-таки во многих случаях приводит к крупным аварийным чрезвычайным ситуациям. Также есть очень редкие ситуации, когда при большом обилии градин, они попадают под колёса поездов и тем самым замедляют движение транспорта, а иногда даже приводят к техническим неисправностям.

Річні зміни температури повітря          Температура повітря в кожному місці змінюється протягом року разом із зміною сонячної радіації. Ці зміни досить плавні. Температура повітря підвищується від січня або лютого до липня або серпня, а далі знову знижується. Різниця між середніми місячними температурами найтеплішого і найхолоднішого місяців називається річною амплітудою температури повітря (Київ, липень 19,60 С, січень – 5,90 С, амплітуда 25,50 С).          Річна амплітуда температури повітря збільшується із збільшенням географічної широти. В районі екватора надходження сонячної радіації протягом року змінюється мало. При збільшенні широти місцевості різниця між літніми і зимовими величинами радіації збільшується, і разом з цим збільшується і річна амплітуда температури повітря. Над океаном, на відстані від берегів, ця широтна зміна річної амплітуди невелика. Так, над центром південної частини Тихого океану річна амплітуда між 20 і 600 пд. ш. збільшується від 3 до 50 С. Над вузькою північною частиною Тихого океану, де відчутнішим є вплив сусідніх материків, амплітуда від 20 до 600пн. ш. збільшується від 3 до 150 С.           Річні амплітуди температури повітря над суходолом значно більші, ніж над водною поверхнею. Навіть над невеликими масивами материків південної півкулі вони перевищують 150 С, в  Сахарі більше 200 С, а північніше 600 пн. ш. в Канаді більше 450 С, а в Якутії більше 600 С.          Амплітуда річної зміни температури повітря залежить не лише від характеру земної поверхні чи відстані даного місця від берегової лінії, але й від повторюваності в даному місці морського та континентального повітря, тобто умов загальної циркуляції атмосфери. За величиною річної амплітуди та часом настання екстремальних температур виділяють чотири типи річного ходу температури повітря в різних географічних зонах.

Тундровые зоны - природные зоны суши, главным образом в Северном полушарии, в арктическом и субарктическом поясах между зонами лесотундры и арктических пустынь в России, Канаде и США (Аляска) .

Степные зоны - природные географические зоны умеренных и субтропических поясов Северного и Южного полушарий, в естественных ландшафтах которых ранее преобладала травянистая степная растительность. Ныне большая часть территории степных зон умеренного пояса распахана. В степных зонах субтропического пояса преобладают орошаемое земледелие и пастбищное скотоводство.

Лесные зоны - природные зоны суши умеренных, субтропических, тропических, субэкваториальных поясов и экваториального пояса, в естественных ландшафтах которых преобладает лесная древесно-кустарниковая растительность. Лесные зоны распространены в Северном полушарии и располагаются в условиях достаточного или избыточного увлажнения.