Что мешает освоению Западной Сибири? *1 сухость воздуха2 полноводные реки3 большое количество осадков4 заболоченность территории5 таёжная растительность6 сильные морозы зимой7 мёрзлые грунты8 мошкара, комары

Во всем виноват лед, который покрывает Антарктиду очень толстым слоем. Из-за льда ее высота достигает больше 2 километров над уровнем моря, и этот материк считается самым высоким на Земле. Если весь лед Антарктиды начнет таять, то будет «поить» все реки на Земле больше 500 лет.Ну а пока рекам не достается ни капли: на материке стоит жуткий холод. Самое теплое место - на побережье (минус 10-12 градусов Цельсия) , а в глубине материка такие морозы, что нам и не снилось.Интересно, что Солнце здесь светит не хуже, чем в каких-нибудь тропиках. Обгореть можно очень быстро. Поэтому полярники закрывают лица марлевыми масками, как врачи при операциях. А губы, которым достается больше всего, защищают губной помадой.Почему же солнце светит, но не греет? Во всем виноват снег, который лежит на поверхности. Он отражает почти всю солнечную энергию и не дает Антарктиде согреться.Несмотря на лютые морозы, в Антарктиде живут не только полярники. Здесь есть и растения, и животные. В прибрежных озерах и там, где нет льда, можно увидеть мхи, лишайники, водоросли. В море живут рыбы и моллюски, а на берегу - морские котики, пингвины и прочая живность. 

Відповідь:

Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі. Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці. Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…

Пояснення: