1. Какой народ в России (с указанием численности из таблицы, колонка 1989 год): А) второй по численности; Б) самый малочисленный. 2. К каким языковым семьям и группам (если есть) относятся следующие народы: А) ороки; А) коми; В) черкесы; Г) хакасы; Д) алеуты; Е) осетины; Ж) буряты; З) саамы; И) чеченцы; К) селькупы; Л) шорцы; М) карелы; Н) коряки; О) русские; П) вепсы. 3. Чем объяснить широкое рас русского языка? 4. Почему в России невозможно выделить «чистые» в этническом отношении территории?

Водоём — постоянное или временное скопление стоячей или со сниженным стоком воды в естественных или искусственных впадинах (озёра,водохранилища, пруды и т. д.).В широком смысле – обозначение морей и океанов.[1] Изучением водоёмов занимается наука гидрология.

Водоёмы образуются при наличии на поверхности замкнутых котловин и превышения притока воды в это углубление над потерями её нафильтрацию в грунт и испарение.

Водоёмы могут быть постоянными и временными, возникающими лишь в многоводные периоды года. К таким водоёмам относят старицы илужи, возникающие весной при разливах крупных рек, а также пересыхающие реки и ручьи.

По химическому составу и количеству солей, растворённых в воде, водоёмы разделяются на солёные и пресные.

Физические, химические и биологические процессы в водоёмах протекают различно, в зависимости от того, к какому типу они относятся.

К искусственным водоёмам относятся водохранилища, пруды, запруды, бассейны.

Пруд — искусственный водоём для хранения воды с целью водоснабжения, орошения, разведения рыбы (прудовое рыбное хозяйство) и водоплавающей птицы, а также для санитарных и спортивных потребностей. Искусственные водоемы объемом до 1 миллиона кубических метров принято называть прудами, свыше миллиона — водохранилищами[источник не указан 754 дня]. Используются также слова:

Запруда (как для самого водоёма, так и для образовавшей его плотины)

Бочаг (от др.-рус. бъча — сосуд, ср. бочка) — локальное расширение и углубление русла небольшой реки, озера, болота.[1][2].

Ставок или став (произошедшее от слова «стоячая» (вода), укр. ставок – пруд) — употребляется в Ростовской области, Краснодарском крае и на Украине[3].

Если питание пруда происходит, в основном, за счёт стока речных и(или) грунтовых вод, то предусматривают пропуск весенних вод (половодья). Для удаления избытка воды иногда устраивают водоспуски.мелководный естественный водоём (маленькое озеро), доступный для проникновения световых лучей до дна без существенного различия в термическом режиме и солевом составе поверхностных и донных слоёв, вследствие чего на всей акватории пруда возможно развитие озёрной литоральной растительности[источник не указан 650 дней].

искусственный водоём (водохранилище) небольшого размера (площадью обычно не более 1 км²), образуемое путём перегораживания плотиной русла небольшой реки, ручья, балки, лога. При отсутствии удобных естественных понижений для устройства пруда вырывают специальные котловины (копани) глубиной 3–5 м. В пруд устраивали у каждой деревни, рядом с которой не было достаточно большой реки или естественного озера.

В сельской местности пруды создаются с целью орошения, обводнения, разведения рыбы, водоплавающей птицы, а также хранения воды для различных хозяйственных целей, для стирки и купания, для водопоя скота и т. д. В городах и зонах отдыха пруды являются местами рыбной ловли, купания и проведения различных спортивных мероприятий.

извините за много текста,кхаха.За то здесь есть много чего)

Объяснение:

Структура й напрямки торгівлі окремих країн складаються під впливом зміни конкурентоспроможності їх товарів на світовому ринку. Світовій торгівлі властиві нерівномірність зростання як торгівлі окремих країн, так і всього світового товарообігу. Останнім часом світовий ринок усе більше стає сферою панування транснаціональних корпорацій, хоча слід зазначити, що ступінь монополізації світового ринку менше, ніж національних ринків.

Суттєвим фактором ступеня участі країн в міжнародній торгівлі є рівень розвитку їх економік внаслідок чого конкурентноздатність національних економік країн, що розвиваються, виявляєтьсяочевидно меншою в порівнянні з економіками розвинутих країн.

На сьогодні Україна поступово активізує участь на світовому товарному ринку. Географія країн-партнерів поступово збільшується разом з тим, структура експорту свідчить про незначну його диверсифікацію: частка металургійної, хімічної, нафтопереробної галузей і АПК становить 60%.

Щодо України, то за даними Світової організації торгівлі у 2007 р. вона мала 0,4 % світового товарного ринку, посідаючи в експорті 49 місце (49,2 млрд. дол. США) та 42 – в імпорті (60,7 млрд. дол. США). В цілому за останні 6 років обсяги експортних і імпортних поставок товарів з України збільшились.

Проте динамічне зростання обсягів експортно-імпортної діяльності супроводжується збільшенням від'ємного сальдо торговельного балансу України ( 2007 – 11,3 млрд., 2008 – 18,5 млрд. дол. США). Основу товарної структури експорту України традиційно складають сировинні товари, передусім, продукція металургії, хімічної промисловості, мінеральні продукти, а також продукти машинобудівного комплексу.

Основними ринками збуту вітчизняних товарів є країни СНД (36 % експорту) та Європейського Союзу ( близько 30 % експорту), збільшуються також обсяги поставок в країни Азії та Африки.

За даними СОТ Україна входить до списку найбільших експортерів послуг (40 країн, що забезпечують постачання 90,3 % послуг), посідаючи в ньому 40 місце (2008 рік) з обсягом поставок 13,6 млрд. дол. США та 0,4 світового ринку. При цьому тільки 9 країн з 40 (Китай, Нідерланди, Швеція, Республіка Корея, Польща, Малайзія, Бразилія тощо) демонструють подібні та вищі щорічні темпи приросту експорту послуг. Проте Україна не входить в основний список найбільших імпортерів послуг, хоча споживає їх на 10,8 млрд. дол. США. На відміну від балансу товарної торгівлі, сальдо балансу торгівлі послугами є майже традиційно позитивним (у 2007 р. – 4,06, 2008 р. – 5,05 млрд. дол. США)

В структурі національного експорту на послуги припадає 27-29 %, однак в їх видовій структурі переважають транспортні (65,2 %) та «ділові, професійні та технічні» (13,1 %) послуги, решта мають незначну питому вагу: подорожі та фінансові послуги (по 4,2 %), послуги з ремонту – 3,7 %, послуги зв’язку та комп’ютерні – відповідно 2,8 та 2,3 %.

Основними регіонами експорту послуг є країни Європейського Союзу та СНД (близько 30 % припадає на кожен регіон), а в імпорті – беззаперечними лідерами є європейські країни – 58 %, на країни СНД припадає близько 16 %

Незважаючи на розвинуту в Україні промисловість, продукція останньої є конкурентоспроможною переважно на ринках СНД і ринках країн, що розвиваються.

Україна має значнусировинну базу, багаті родовища корисних копалин, але надмірний експорт мінеральної сировини за низькими цінами не приносить їй належних прибутків.Агропромисловий комплекс також має потужну базу розвитку і можливість швидкої експортної спеціалізації, але низька продуктивність і якість продукції сільського господарства, стан технологій АПК стримують вихід України на світовий товарний ринок