4. Що спільного й відмінного в рельєфі Південної Америки і Африки?
В основі обох материків лежать давні докембрійські платформи. Особливості внутрішньої будови дають підстави умовно поділити материк Південна Америка на дві частини: на сході та в центрі розташовані великі рівнини різної висоти, а на півночі та заході, повторюючи обриси узбережжя, тягнеться найдовша (9000 км) гірська система Землі альпійської складчастості— Анди (мовою інків — «мідні гори»).
Африку теж за абсолютними висотами території можна поділити на дві частини:
Північна й Західна (низька), Південна й Східна (висока). На північному заході материка простягаються, як і в Південній Америці, молоді гори Атлас, довжина яких значно менша, ніж Анд. Крім цих гір, в Африці є старі зруйновані Драконові й Капські гори. Такого віку гір у Південній Америці немає. Великі низовини Південної Америки — Амазонська, Орінокська і Ла-Платська — розташовані в прогинах давньої Південноамериканської платформи. Вони охоплюють майже половину материка. Низовинних форм рельєфу в Африці немає, крім незначних за площею заболочених западин Конго та Калахарі. Однак у рельєфі обох материків переважають рівнини у вигляді великих плоско- -гір'їв: у Південній Америці — Бразильського й Гвіанського, а в Африці — Схід-ноафриканського. Відмінним у рельєфі материків є ще й те, що сейсмічні області в Південній Америці містяться вздовж усього Тихоокеанського узбережжя на заході, а в Африці — на сході, на півночі якого розташоване Ефіопське нагір'я.
ЧИ ПОЯСНЮЮ
5. Чому Анди сформувалися на заході, а не на сході материка?
До плейстоцену Анди були в основному сформовані, хоча й не досягли сучасної висоти.
6. Чому материк дуже багатий на рудні корисні копалини?
Це зумовлено складом гірських порід. Тут добувають залізну руду, руди марганцю, алюмінію, урану, золото. В Андах зосереджені значні родовища мідних, свинцевих і цинкових руд, коштовного каміння. В усьому світі відомі тутешні родовища смарагдів, розсипні родовища платини й золота, уміст яких у річному піску збільшується після кожної зливи. Навпаки, посушливий клімат на край[1]ньому заході материка сприяв утворенню в майже сухих водоймах йоду і відомої чилійської селітри, з якої виробляють азотне добриво.
Объяснение:
виписуй самое главное
великая река, самая длинная река в европе – это всё о волге. длина её больше 3500 километров. у волги даже есть свой, пока не официальный день – 20 мая. протекает она по территории 15 областей и республик.
есть много версий, почему река так называется. основным считается славянское происхождение названия. «волога» или «волгый» значит влага, то есть просто вода.
берёт своё начало она в тверской области, деревне волговерховье. над истоком стоит небольшая часовня. сотни туристов ежегодно посещают это место. недалеко от часовни заложен камень, на котором написано обращение к туристам. оно начинается так: «путник, обрати взор свой на волги исток…».
только в этом месте можно постоять на двух берегах речки одновременно. интересно, что во время великой отечественной войны, немцы, перешагнув через исток волги, доложили главнокомандующему, что форсировали великую реку.
уже через несколько сот метров волга, притокам, становится шире. а в устье своём она настолько широка, что мост через неё по длине равен 5 километрам.
источник: река волга - сообщение доклад
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Напишите 10-15 предложений "Как открывали Антарктиду"
ответ: Антаркти́да (греч. ἀνταρκτικός — противоположность Арктике) — континент, расположенный на самом юге Земли, центр Антарктиды примерно совпадает с южным географическим полюсом. Антарктиду омывают воды Южного океана (ранее этот океан рассматривали как южные части Индийского, Тихого и Атлантического океанов) . Площадь континента составляет около 14,4 млн км² (из них 1,6 млн км² составляют шельфовые ледники) .
Антарктидой называют также часть света, состоящую из материка Антарктиды и прилегающих островов.
Антарктида была открыта 16 (28) января 1820 года русской экспедицией под руководством Фаддея Беллинсгаузена и Михаила Лазарева, которые на шлюпах «Восток» и «Мирный» подошли к ней в точке 69°21′ ю. ш. 2°14′ з. д. (G) (район современного шельфового ледника Беллинсгаузена) .
Первыми вступили на континентальную часть 24 января 1895 года капитан норвежского судна «Антарктик» Кристенсен и преподаватель естественных наук Карлстен Борхгрёвинк.
Объяснение: