Почему в Украине весной пойма заливается водой?​

Основной формой расселения людей все в большей степени становятся города. Они оказывают возрастающее влияние на всю окружающую их местность.
Город - населенный пункт, который отнесен согласно законодательству государства к категории городов с определенной населением, выполняющей специфические функции - административно-политические, промышленные, транспортные, культурные. Кроме показателя людности и значительной плотности населения для города характерна занятости населения не в сельском хозяйстве, специфическая компактная застройка и высокий уровень благоустройства.
К числу важнейших социально-экономических процессов относится урбанизация — процесс роста городов и городского населения, усиление их роли, широкое распространение городского образа жизни. Урбанизированные территории занимают чуть более 1% территории суши, но на них сосредоточено 45% всего населения мира. Современный процесс урбанизации, начавшийся во второй половине XX в. , характеризуется тремя чертами: 1) быстрыми темпами роста городского населения, особенно в развивающихся странах;
2) расползанием городов, формированием городских агломераций и мегалополисов, представляющих собой скопление агломераций и городов, слившихся друг с другом;
3) концентрацией населения и хозяйства в основном в больших городах и их наиболее быстрым ростом.
В настоящее время около 50% населения живет в городах. Особо выделяются города-миллионеры, число которых превысило 300. Близко расположенные города зачастую сливаются, образуя агломерации. Ядрами крупнейших городских агломераций становятся столицы, наиболее важные промышленные и портовые центры. Примером городских агломераций могут служить Мехико, Сан-Паулу, Токио, Нью-Йорк, Москва. Общим для мирового процесса урбанизации является его стихийное течение. Общие черты не исключают серьезных различий в странах разного типа. Это «возраст» урбанизации, ее уровень и темпы. В большинстве экономически развитых стран, достигших высокого уровня урбанизации, доля городского населения растет медленнее. Число жителей в столицах и других крупных городах даже уменьшается. Многие горожане теперь предпочитают жить не в центрах больших городов, а в пригородах и сельской местности. Это объясняется транспортными проблемами, ухудшением экологических условий в связи с концентрацией промышленности.
В развивающихся странах урбанизация приняла стремительный, неуправляемый характер. Выше всего доля городского населения в Латинской Америке — 2/3, в Африке — 30%, в зарубежной Азии — 27%. Безземелье и отсутствие шансов получить работу «выталкивает» миллионы людей в город. В результате возникают трущобные районы с антисанитарными условиями проживания, так называемая «ложная урбанизация» .

Несмотря на быстрый рост городов, половина населения мира проживает в сельской местности. Существует две формы расселения сельского населения — групповое и рассеянное. Групповая характерна для России, Европы, Китая, Японии, развивающихся стран. Рассеянная (фермы) — для США, Канады, Австралии

1) а

2)в

3)в

4)б

5)а

6)б

7) 1б , 2а, 3г, 4д

8) 1г, 2б, 3д, 4в

9) в, а, б, г

10) б, а, в, г

11) У порівнянні з іншими зонами України Степ одержує найбільшу кількість сонячного тепла, але найменшу кількість осадків. Із заходу на схід температури січня змінюються від -2 до -9 С , температури лип-ня — від +20 до +24 °С. Річна сума опадів зменшується з північного заходу на південний схід — від 450 до 300 мм. Це є причиною маловодності степових річок.

Природних лісів у Степу дуже мало. Вони ростуть переважно в бал-ках (байрачні дубові ліси), у заплавах рік (заплавні ліси), на піщаних терасах (соснові ліси). Є й штучні лісові масиви. Повсюдно в Степу ство-рено лісові полезахисні смуги.

Степ сильно змінений людиною. Природна рослинність збереглася в заповідниках, на схилах річкових долин і балок,

У північних районах є лучні степи з пишним різнотрав'ям (конюшина, шавлія, сон-трава та ін.) і степовими злаками. Ґрунти — звичайні чорно-земи, типові чорноземи. Далі на південь — різнотравно-типчаково-кови-лові степи на звичайних чорноземах поступово переходять у типчаково-ковилові на південних чорноземах. Ще далі на південь — сухі степи з роз-рідженим травостоєм із злаків, полину, солянок на каштанових ґрунтах.

Тваринний світ: крім численних дрібних гризунів у степу живуть землерийки, кроти, сліпці. Бабак звичайний зараз зберігся тільки в Лу-ганському заповіднику та у двох заказниках Харківської області. Харак-терні для степу ховрашки, зустрічаються ласка, горностай, степовий тхір, борсук, лисиця та ін., із птахів — жайворонки, перепели, куріпки, рідко — дрохви, орли.

Рілля в стопу складає 75% земельного фонду. Лісостепова зона України

Лісостепова зона простяглася від Прикарпаття до Середньоросійської височини. Північна межа (із Поліссям) проходить поблизу Львова, Ше-петівки, Житомира, Києва, Ніжина, Глухова, а південна — по лінії Ананьїв — Знам'янка — Олександрія —— Красноград — Балаклія —Куп'янськ.

Рельєф Лісостепу різноманітний. На Правобережжі зона займає Волино-Подільську і Придніпровську височини, на Лівобережжі — частину Придніпровської низовини і відроги Середньоросійської височини.

Зональними типами грунтів є сірі лісові ґрунти (під лісовими маси-вами), а також типові чорноземи (під лучним різнотравним степом). У заплавах річок поширені лучно-чорноземні ґрунти, Клімат Лісостепу помірно континентальний. Із заходу на схід січневі температури змінюються від -5 до -8 °С, липневі — від +18 до +22 С. На заході випадає 550-750 мм, на сході — 450 мм опадів на рік. Густота річкової сітки зменшується із заходу на схід.

У Лісостепу переважають широколистні ліси, головним чином дібро-ви. Бук утворює великі масиви на крайньому заході. Граб характерний для лісів Придніпровської височини. На Лівобережжі домінує дуб із домішкою клена, липи, ясена. Соснові і сосново-дубові ліси займають піщані тераси річок.

Ландшафти Лісостепу сильно змінені людиною. За останні сторіччя лісистість зменшилася від 40-50 до 5-10%. Середня розораність Лісо-степу складає 75%, а на Лівобережжі — навіть 90%. Природні умови сприятливі для вирощування пшениці, кукурудзи, гречки, цукрового буряка і багатьох інших культур.

Для Лісостепу є характерним поєднання тваринного світу Полісся і Степу. У лісах водяться лбсь, дикий кабан, козуля, вовк, барсук, куниця, білка. На степових ділянках типові тварини — заєць-русак, лисиця, гри-зуни (ховрашки, хом'яки, миші); із птахів — сіра куріпка, перепел.

Лісостеп України поділяється на чотири фізико-географічні провінції: Західне-Українську, Дністровсько-Дніпровську, Лівобережне-Дніпров-ську, Середньоросійську.  

Степова зона України

Степова зона займає близько 40% території України. На півночі Степ межує з Лісостепом по лінії Ананьїв — Знам'янка — Олександрія — Красноград — Балаклія — Куп'янськ. Степ охоплює Причорноморську низо-вину, південні частини Придніпровської височини та Придніпровської ни-зовини, Донецьку і Приазовсь