Выбери верные высказывания (несколько вариантов ответа 1 Подземные воды — воды, находящиеся на поверхности суши в составе различных водных объектов 2 Самым обеспеченным поверхностными водами является материк Южная Америка 3 Самые крупные реки планеты берут начало в тропических широтах, где выпадает много осадков 4 Рельеф определяет характер течения рек

Объяснение:

1 и 4

ответ: 2,3,4

Объяснение:

Навколо планети Марс обертаються два природні супутники — Фобос і Деймос. Після відкриття Галілеєм у 1610 році 4 супутників Юпітера астрономи вважали, що кількість супутників зростає вдвічі при переході до більш далекої планети Сонячноі системи. Оскільки у Землі був відомий один супутник — Місяць, а у Юпітера — 4, вважалося, що у Марса повинно бути 2 супутники. Про це написав Джонатан Свіфт у повісті «Подорож Гулівера на летючий острів Лапута». Дивним чином ця безпідставна з наукової точки зору гіпотеза справдилася.

Супутники Марса були відкриті в 1877 році американським астрономом Асафом Голлом, і названі на честь давньогрецьких міфологічних богів Фобоса та Деймоса

Обидва супутника обертаються навколо своїх осей з тим же періодом, що й навколо Марса, тому завжди повернуті до планети однією й тією ж стороною. Припливна дія Марса поступово сповільнює рух Фобоса, що врешті-решт призведе до падіння супутника на Марс. Деймос, навпаки, віддаляється від Марса. Першим передбачив, що Марс має супутники, Йоганн Кеплер 1610 року. У спробах розшифрувати анаграму Галілея про кільця Сатурна («Найвищу планету потрійною гаю») Кеплер вирішив, що Галілей виявив супутники Марса. 1643 року монах-капуцин Антон Марія Ширл стверджував, що бачив «марсіанські місяці». 1727 Джонатан Свіфт у «Мандрах Гуллівера» описав два маленьких супутники Марса, які були відомі астрономам острова Лапута. Вони оберталися навколо Марса за 10 і 21,5 годин. Про ці ж супутники 1750 року згадав Вольтер у романі «Мікромегас». 10 липня 1744 року німецький капітан Кіндерман повідомив, що обчислив орбітальний період марсіанського супутника, котрий дорівнював 59 годинам 50 хвилинам і 6 секундам. 1877 року американській астроном Асаф Холл, працюючи у військово-морський обсерваторії США з найбільшим у країні 26-дюймовим рефрактором Кларка, нарешті знайшов Фобос та Деймос, два маленьких супутники Марса. Їх орбітальні періоди виявились близькими до періодів, які запропонував Свіфт на 150 років раніше.

Объяснение:

перекладеш в перекладачі

З давніх часів люди знали нро небесні тіла, які вони назвали планетами. Зовні вони схожі на зорі, але відрізняються від них тим, що постійно переміщуються по небу, переходячи з одного сузір’я до іншого, змінюючи свою яскравість. Пояснюється це тим, що планети рухаються своїми орбітами навколо Сонця і світять нам його відбитим світлом. Тобто самі планети не випромінюють світло.Пині вчені налічують вісім планет Сонячної системи. У шести з них виявлено природні супутники - небесні тіла, які обертаються навколо планет. Проте в природі існують ш;е й небесні тіла. Це всі тіла, ш;о знаходяться за межами Землі: зорі, планети, комети, астероїди тош;о. Найбільшими небесними тілами є зорі, найменшими - космічний пил. Тисячі років люди гають за зоряним небом, намагаючись розібратись у його зоряному різноманітті, класифікувати його, якось позначити.Зоря — самосвітне небесне тілоРозжарені небесні тіла, що випромінюють світло, називають зорями. Неозброєним оком на зоряному небі можна налічити близько 3000 зір, а за до бінокля, підзорної труби чи телескопа - набагато більше. Щоб простіше було орієнтуватися серед великої кількості зір, які можна побачити неозброєним оком, небесну сферу поділили на ділянки, а зорі на цих ділянках об’єднали в групи і назвали сузір’ями.Давні дослідники зоряного неба нодумки сполучали зорі лініями так, що вони схематично нагадують певні фігури. Тому на небі можна знайти Терези й Рака, Тельця і Пса. Багато назв зір і сузір’їв пов’язано з міфами й легендами. Не виняток і сузір’я Оріона, яке легко знайти на нашому небі за яскравими зорями 
Планети земної групи мають високу густину та складаються переважно з силікатів та металізованого заліза (на відміну від газових гігантів та льодових карликових планет, об’єктів пояса Койпера та хмари Оорта). Найбільша планета земної групи — Земля, більше ніж у 14 разів поступається в масі найменшому газовому гіганту — Урану, але при цьому у 400 разів масивніша найбільшого об’єкта поясу Койпера.
Планети земної групи складаються переважно з кисню, кремнію, заліза, магнію, алюмінію та інших важких елементів.
Всі планети земної групи мають наступну будову:
у центрі планети залізне ядро з невеликою кількістю нікелю.мантія складається з силікатівкора, яка виникла через часткове плавлення мантії складається також з силікатних порід. З поміж планет земної групи тільки у Меркурія немає кори, оскільки вона була розбита в результаті метеоритних бомбардувань. Земля відрізняється від інших планет групи наявністю великої кількості гранітів у корі.Дві планети земної групи (Земля та Марс) мають супутники і жодна зі всіх чотирьох планет групи не має кілець.