Яка є залежність між походженням озерних улоговин і їхніми розмірами

база́льт — магматическая вулканическая горная порода основного состава нормального ряда щёлочности из семейства базальтов. название, возможно, происходит от греч. βασικός — «основной», или, по другой версии, от эфиопского basal (bselt, bsalt) — «кипящий», «железосодержащий камень», так как в рукописях плиния старшего упоминается, что первые базальты появились из эфиопии. плутоническим аналогом базальтов является габбро, а гипабиссальным аналогом — долериты. к разновидностям базальтов относят траппы. среди других кайнотипных (слабо изменённых) вулканических пород[1].

в сейсмологии «базальтовым» называется нижний слой земной коры, выделяемый по повышенной скорости продольных сейсмических волн (vp = 6,5—7,2 км/с), характерной для базальтов. толщина базальтового слоя на континентах достигает 20—35 км, в океанах не превышает 5—6 км[2]. для определения природы «базальтового» слоя бурилась кольская сверхглубокая скважина.

море́на (рос. морена, . moraine, till, glacial drift; нім. moräne f) — скупчення несортованого уламкового матеріалу, який переноситься і відкладається льодовиками.льодовикові відклади (рос. ледниковые отложения, . glacial deposits, glacial drift; нім. glazialablagerungen f pl, glaziale ablagerungen f pl, glaziale sedimente n pl, gletscherablagerungen f pl) — геологічні відклади, утворення яких генетично пов'язане з сучасними або древніми гірськими льодовиками і материковими льодовиковими покривами. поділяються на власне льодовикові (гляціальні або морени) і водно-льодовикові. перші виникають шляхом безпосереднього осідання на ложі льодовика уламкового матеріалу, що переноситься в його товщі. складені несортованими пухкими уламковими г.п., частіше за все валунними глинами, суглинками, супісками, рідше валунними пісками і грубощебенистими , що містять валуни, щебінь, гальку. водно-льодовикові відклади утворюються всередині і на периферії льодовиків з відсортованого і перевідкладеного талими моренного матеріалу. серед них виділяють водно-льодовикові, або флювіогляційні відклади — відклади потоків талих вод (шаруваті піски, ґравій, галечники) і озерно-льодовикові (лімно-гляційні) відклади.

всі типи л.в. утворюють складні поєднання (льодовикові комплекси або льодовикові формації). особливо характерні вони для молодої четвертинної (антропогенової) системи, під час утворення якої численні материкові льодовики покривали величезні площі в межах сучасних помірних кліматичних поясів. серед відкладів верх. протерозою, венду, верх. палеозою, ордовицької системи і докембрію також відомі древні л.в., звичайно сильно ущільнені, зцементовані, а іноді й метаморфізовані (тіліти)