Жырдағы көріктеу құралдарына сүйене отырып, эссе жазыңдар.Эсседе тәуелсізбін деген лирикалық қаһарман бейнесін ашуға тырысыңдар​

Україна розташована в центрально-східній частині Європи-одній з найдавніших освоєних частин світу.

За площею Україна посідає перше місце серед європейських країн(603,7 тис. км). Це обумовлює велику протяжність її кордонів. Чим довші такі кордони, тим більша кількість прикордонних переходів можна організувати з країнами сусідами, а значить, існує більше, можливостей для економічного співробітництва з країнами сусідами. Україна має сухопутний кордон з сімома країнами: Росією, Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою. Сприятливою особливістю є наявність спільного кордону з країнами, які є членами Європейського Союзу (Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія).

Україна має вдале транзитне положення, що виражається, перш за все, в її розташуванні на перехресті транспортних магістралей та інших комунікацій, що з'єднують Центральну і Східну Європу, Європу і Азію. Через її територію пролягають чотири міжнародні транспортні коридори (МТК). Подальший розвиток мережі МТК на території України-позитивно вплине на інтеграцію України у світові транспортні системи, сприятиме розвитку економіки.

Україна має вдале транзитне положення, що виражається, перш за все, в її розташуванні на перехресті транспортних магістралей та інших комунікацій, що з'єднують Центральну і Східну Європу, Європу і Азію. Через її територію пролягають чотири міжнародні транспортні коридори (МТК). Подальший розвиток мережі МТК на території України-позитивно вплине на інтеграцію України у світові транспортні системи, сприятиме розвитку економіки.

Україна має вихід до Чорного та Азовського морів і є країною Чорноморського регіону. Це має важливе значення, оскільки відкриває можливість прокладання транзитного шляху природних ресурсів (зокрема нафти) з азіатського регіону через Чорне море територією нашої держави до Європи. Вихід до морів дає також можливість використання в якості

Объяснение:

Анион в сложном неорганическом соединении называется (но не всегда, например это неверно для воды или оксидов металлов) кислотным остатком. Анионы, например, можно выделить в формулах неорганических кислот и солей (Na2SO4, HNO3); в них они пишутся на втором месте (после катиона). Для почти всех кислотных остатков существует соответствующая кислота: например, SO42– — «остаток» серной кислоты, Cl– — соляной кислоты. Многие кислоты существуют только в растворах, например, угольная кислота, но её соли (карбонаты) известны. Некоторые кислоты (формулы которых можно искусственно выписать) не существуют (даже в растворах), но формально им приписываются соли, которые существуют и устойчивы. Например, это так для фосфид-иона (P3–), который дает соли (фосфиды), не имеющие существующей кислоты. Такие ионы не называются кислотными остатками. Таким образом, не всякий анион является кислотным остатком. А именно, к ним не относится ион кислорода в оксидах, гидроксильный ион в воде, или ионы в солях, не имеющие реально существующей прототипной кислоты. В последнем случае отнесение соединения к классу солей является традицией. Также традицией обусловлено не отнесение воды к классу кислот. То есть строго логически непротиворечивое определение кислоты, кислотного остатка и соли затруднительно.