1. Скласти опис природного комплексу річки Тересви за поданим планом: План. 1) Географічне положення. 2 Особливості рельєфу 3). Клімат (температура, опади, вітер, амплітуда температур ). 4). Ґрунти. 5). Рослинність. 6). Тваринний світ. 7). Використання людиною.

План:

1. Всі оболонки Землі взаємопов*язані між собою, у складі кожної з них обов*язково присутні «частки» інших оболонок.

Поєднання природних компонентів (гірські породи, вода, повітря, грунти, рослинність і тваринний світ) у різних варіантах створює природний комплекс.

Найбільшим природним комплексом на Землі є географічна оболонка. Материки і Океани входять до її складу як дрібніші природні комплекси. Таким же чином на материках або в океанах можна виділити ще більш дрібні природні комплекси.

В природі все тісно пов*язане одне з одним, утворюючи єдине ціле – неповторний світ, в якому ми живемо. Все перебуває у постійній рівновазі. Зміна одного з них призводить до зміни усього природного комплексу.

2. Село Пурпурівка входить до складу Новомиргородського району. Він був заснований як військове поселення у 18 столітті – центр Нової Сербії, де містився штаб гусарського полку Хорвата. Новомиргородський район розміщений в мальовничій долині річки Велика Вись і на лівому березі її притоки Гептурки. Пурпурівка розташована за 12 км на південний схід від районного центру і залізничної станції Новомиргород. Межує Пурпурівка з Черкаською областю, Маловисківським районом, Олександрівським районом.

Розташована у лісостеповій зоні. Лісостепова частина характеризується наявністю великих лісових масивів, що вкривають не тільки схили долин і балок, а й значні ділянки вододільних плато ( Котовський ліс, Малахів яр та ін..)

Географічне положення вигідне для розвитку сільського господарства.

3. Рельєф села Пурпурівки має хвилясту, з широкорозвиненою мережею балкових долин, ярів, поверхню. Багато ставків, переділених греблями, утворюють навколо села коло. У рельєфі переважають палеогенові відклади: пісок, глини, буре вугілля. Є шапкоподібні невеликі горби. Але в порівняні із іншими місцевостями рельєф менш розчленований і злегка хвилястий. Про це свідчать дані розподілу сільськогосподарських угідь. Під орними землями тут зайнято близько 75 – 77 %, під пасовиськами і непридатними для сільськогосподарського використання близько 9 – 10%. Проте розвиток ерозій утруднює механізацію сільськогосподарських робіт на ділянках полів.

4. Наша місцевість входить до лісостепової зони. Тут гаються чергування широких орних просторів з ділянками середніх і дрібніших широколистих лісів. Крім того поля перетинаються численними полезахисними лісосмугами. Вздовж схилів ярів тягнуться протиерозійні лісонасадження і чагарники.

В результаті розорювання ділянок лучних степів природний трав*яний покрив з дикою рослинністю на них зник, замість нього з*явилась культурна рослинність.

У природному насадженні лісів та підлісків переважають: дуб, ясен, клен, липа, ліщина, гордовина, калина, глід, терен, вишняк, шипшина, бузина, верба, осика, осокір. У трав*яному покриві зустрічається: ряст, копитель, тюльпан лісовий, медунка, пролісок, глуха кропива, купина, конвалія, тонконіг лісовий. Фіалка, осока, типчак, ковила.

Тваринний світ лісів представлений такими тваринами: козулі, заєць-русак, дикий кабан, лисиця, куниця, ласка, білка, тхір, їжак, миші лісові, яструб, ворона, сойка, дятли, берестянка, солов*ї, синиця, щиглик, зозуля, галка, шпаки, сороки, жаба, гадюка лісова, ящірки.

У степах водяться: заєць –русак, хом*як, польова миша, тхір степовий, землерийки, кріт, сіра куріпка, жовтобрюх, вуж звичайний.

У ставках водиться дуже багато риби: окунь, карп, товстолобик, раки, карась, плітка, щука.

5. Як уже вище згадувалось, що зміна одного компоненту природи призводить до зміни усього природного комплексу. Так, нині людина своєю діяльністю активно впливає на окремі компоненти природи. В нашій місцевості розорюють степи під сільськогосподарські угіддя. Зникають тварини та рослини цього природного комплексу. Багато в селі вирито кар*єрів, відбувається процес зсувів грунту, якщо кар*єри близько до полів.

На зарослому чагарниками місці збудували церкву. За селом, біля магістралі Новомиргород – Кіровоград, збудований новий міст, переїзд через ж/д колію. У зв*язку з цим вирубано багато лісосмуг, знято верхній шар грунту.

6. У нашому селі дуже помітний вплив людини своєю діяльністю на рослинний і тваринний світ. А найбільше на грунти. На поля вносять пестициди, різні хімічні добрива. Це призводить до отруювання грунтів хімічними речовинами. Місцеві жителі обробляють свої присадибні ділянки різними хімічними препаратами, що тим самим знижують родючість грунту та отруєння культурних рослин.

Найстрашніше , що відбувається в селі, це неконтрольована вирубка лісів, лісосмуг. Якщо раніше по лісах було важко ходити( густі ліси), то тепер дерева знаходяться одне від одного на великих відстанях. А навколо тільки обрубане гілля. Багатьом тваринам ніде і заховатись. А від куч гілля, яке гниє, гинуть рослини.

Объяснение:

можешь выбрать , что захочешь

Географическое положение Евразии:

Континент расположен в Северном полушарии между примерно 9° з. д. и 169° з. д., при этом часть островов Евразии находится в Южном полушарии. Бо́льшая часть континентальной Евразии лежит в Восточном полушарии, хотя крайние западная и восточная оконечности материка находятся в Западном полушарии.

Континент содержит две части света: Европу и Азию. Линию границы между Европой и Азией чаще всего проводят по восточным склонам Уральских гор, реке Урал, реке Эмба, северо — западному побережью Каспийского моря, реке Кума, Кумо-Манычской впадине, реке Маныч, восточному побережью Чёрного моря, южному побережью Чёрного моря, проливу Босфор, Мраморному морю, проливу Дарданеллы, Эгейскому и Средиземному морям. Это условное разделение сложилось исторически, следствием чего является варьирование определения границ Европы и Азии, вплоть до включения в Европу всего бассейна Каспийского моря, Малой Азии, Леванта, а также Южного Ирана, территорий бассейна рек Тигр и Евфрат, Аравии и Синая, при том, что последний по политическим причинам может быть включён в состав Африки.

В природном отношении резкой границы между Европой и Азией не существует. Континент объединён непрерывностью суши (Евразия также соединена по суше с Африкой, Суэцкий канал — искусственная линия разделения материков) сложившейся на настоящий момент тектонической консолидированностью и единством многочисленных климатических процессов.

Это единственный материк на Земле, омываемый четырьмя океанами: на юге — Индийским, на севере — Северным Ледовитым, на западе — Атлантическим, на востоке — Тихим.

Евразия протянулась с запада на восток до 16 тыс. км, с севера на юг — на 8 тыс. км, при площади ≈53,6 млн км. Это более трети площади всей суши планеты. Площадь островов Евразии составляет около 3,45 млн км².

Из истории открытия и исследования материка:

Евразия — материк древнейших цивилизаций в истории Земли. Это древние цивилизации акватории Средиземного моря — Финикия, Древняя Греция, Византия. Древние цивилизации сформировались и на просторах Азии, на равнинах вдоль рек. Это Междуречье (Месопотамия) в бассейне рек Тигр и Евфрат на территории современного Ирака, древняя индийская цивилизация на Индо-Гангской низменности в бассейне рек Инд и Ганг, китайская — на Великой Китайской равнине в долинах рек Янцзы и Хуанхэ. Известны также древние цивилизации полуострова Индокитай и другие.

Первые географические сведения о Европе и Азии были собраны древними жителями Средиземноморья — египтянами, жителями Крита, финикийцами, греками.

В средние века географические сведения о материке и о разных странах и народах, населяющих Евразию, собирали участники многочисленных торговых экспедиций. По просторам Евразии в разных направлениях продвигались торговые караваны венецианских, арабских, китайских, новгородских купцов. Жители прибрежных районов исследовали прилегающие моря и части океанов. 

Первые систематические научные исследования природы Евразии начались в XVIII веке, многочисленные открытия продолжались на протяжении XX-го века. Исследование материка, в том числе открытие его минеральных богатств — полезных ископаемых — продолжается до сих пор.

Расположена на территории Канады, США, Мексики, государств Центральной Америки, Венесуэлы, Колумбии, Эквадора, Перу, Боливии, Аргентины и Чили.

Почти на всём протяжении является водоразделом между бассейнами Атлантического и Тихого океанов, а также резко выраженной климатической границей. По высоте уступают лишь Гималаям и горным системам Центральной Азии. Наиболее высокие вершины Кордильер: в Северной Америке — гора Мак-Кинли (6193 м) , в Южной Америке — гора Аконкагуа (6960 м) .

Кордильеры лежат во всех географических поясах (кроме субантарктического и антарктического) и отличаются большим разнообразием ландшафтов и ярко выраженной высотной поясностью. Снеговая граница на Аляске — на высоте 600 м, на Огненной Земле — 500—700 м в Боливии и Южном Перу поднимается до 6000—6500 м. В северо-западной части Кордильер Северной Америки и на юго-востоке Анд ледники спускаются до уровня океана, в жарком поясе они покрывают лишь наиболее высокие вершины. Общая площадь оледенений — около 90 тысяч км² (в Кордильерах Северной Америки — 67 тыс. км², в Андах — около 20 тыс. км²).