Опишите реку Харинка по плану. 1) Описание местности, Опишите рельеф территории, по кото ой течёт река, горные породы, которыми она сложена. 2) Описание русла и берегов реки. Определите извилистость русла, размыв берегов, наличие отмелей, притоков, выходов под земных вод. У небольшой реки измерьте ширину (с раз меченной верёвки) и глубину в разных частях русла (с водомерной рейки 3) Описание течения реки. С компаса определите на направление течения реки. По карте установите, где её исток и устье. С поплавка определите скорость поверхностного течения реки. 4) Описание свойств воды. С термометра определите температуру воды. Для определения прозрачности воды можно использовать белый диск. Его опускают на верёвке с грузом на конце. Глубина, на которой диск становится невидимым, показы вает прозрачность воды. 5) Описание использования реки и мер по её охране.

Рненег

Объяснение:

Озерами називають природні заглиблення на суші постійно заповнені водою.

Всі озера нашої планети надзвичайно різноманітні за своїми особливостями. Кожне з них унікальне. Але всі існуючі озера можна згрупувати за певними ознаками.

Отже, озера розрізняють за:

   характером походження озерних улоговин;

   характером стоку;

   термічним режимом;

   хімічним складом;

   наявністю життя.

В свою чергу за характером походження озерних улоговин можна виділити такі основні типи озер:

   Тектонічні. Ці озера утворюються в розломах земної кори під час інтенсивних горотворних процесів. Як правило, такі озера зустрічаються в сейсмічно активних зонах і характеризуються значними глибинами та видовженою формою. До озер тектонічного типу відносяться найглибше в світі озеро Байкал, високогірне озеро Тітікака в Андах та озеро, розташоване в межах Східно-Африканського розлому – Танганьїка.

   Вулканічні. Ці озера також утворюються в результаті активних рухів земної кори і формуються в кратерах вулканів, тому і зустрічаються там, де гається інтенсивна вулканічна діяльність, а саме в Ісландії, Італії, на Камчатці.

   Реліктові. Ці озера ще називають залишковими, адже вони залишились від давніх морських басейнів, втративши зв’язок з океанами. До таких озер відносяться Каспійське а Аральське моря та озеро Чад.

   Льодовикові. Озерні улоговини цих озер сформувались в результаті діяльності давнього льодовика. Такі озера не відрізняються великими глибинами і зустрічаються певними групами одне поблизу іншого. Прикладом таких озер можуть бути Ладозьке та Онезьке в Євразії та Північноамериканські озера.

   Карстові. Ці озера сформувались в результаті впливу води на розчинні гірські породи. Такі озера не займають значних площ, але як правило зустрічаються одне поблизу одного. До таких озер відносяться Шацькі озера.

   Лиманні. Їх іще називають лагунними, оскільки такі озера формуються на узбережжі морів в гирлах річок. Прикладом цих озер є Маракайбо в Південній Америці та Сасик на півдні України.

   Загатні. Ці озерні улоговини утворились в результаті загачування русла річки природним Таким чином утворилось озеро Тана в Африці та озеро Синевир на Україні.

   Стариці. Ці озера утворюються в результаті зміни русла річки, коли на території заплави залишається ділянка старого річища. Такі озера мають незначні розміри і зустрічаються вздовж русел рівнинних річок.

Озеро 2

За характером стоку розрізняють стічні та безстічні озера. Стічні озера можуть слугувати річкам і витоком і гирлом, а безстічні озера лише приймають води річок, втрачаючи воду під час випаровування. Тому вода в стічних озерах прісна, а в безстічних – солона. До стічних відносять озеро Атабаску в Північній Америці, а до безстічних – озеро Балхаш в Євразії.

За термічним режимом розрізняють помірні, тропічні та полярні озера. Для помірних озер характерна зміна температури води з глибиною залежно від пори року. Температура води в тропічних озерах зменшується з глибиною, а в полярних озерах гається протилежне явище.

За хімічним складом озера можуть бути прісними та мінеральними. Прісні озера мають солоність, яка не перевищує 1 проміле. Якщо солоність вища, озеро вважається мінеральним.

За наявністю життя розрізняють бідні на фітопланктон та поживні речовини оліготрофні озера. Такі озера досить прозорі, містять мало поживних речовин і багаті киснем. Такі типи озер характерні для високогірних районів.

Евтотрофні озера мають найсприятливіші умови для розвитку рослинного та тваринного світу.

В дистрофних озерах майже відсутні представники фауни та флори. Такі озера характерні для заболочених регіонів.

країна має вигідне географічне і геополітичне положення, потужний природно-ресурсний, трудовий і виробничий потенціал, великі можливості для економічного розвитку.

    Україна розташована в основному на південному заході Східноєвропейської рівнини, в Центрально-Східній Європі. Лише невелику частину її території (5%) займають Карпатські і Кримські гори — складові великої Гімалайсько-Альпійської гірської системи. Територія України лежить у помірному кліматичному поясі Північної півкулі. Тільки Південний берег Криму – у субтропічному поясі. В її межах чітко (як ні в жодній іншій країні Європи) простежуються три фізико-географічні зони — лісова, лісостепова і степова, а в Карпатах і Кримських горах — висотна поясність. Фізико-географічні зони України помітно змінюються із заходу на схід (насамперед за кліматичними і ґрунтово-рослинними ознаками).

   Україна — найбільша держава Європи. Її  площа становить 603,7 тис. км кв. – це найбільша держава Європи – 5,7% площі Європи. За кількістю жителів Україна поступається в Європі тільки Німеччині, Франції, Великобританії та Італії.

   Територія України розташована між 44° 23' і 52° 25' північної широти та між 22° 08' і 40° 13' східної довготи. Вона простягається зі сходу (крайньою східною точкою є с. Червона Зірка Луганської обл.) на захід (м. Чоп Закарпатської обл.) на 1316 км. У найширшій центральній частині держави відстань між крайніми північною (с. Грем'яч Чернігівської обл.) та південною (мис Сарич у Криму) точками досягає 896 км.

   Загалом територія держави витягнута із заходу на схід на 423 км більше, ніж з півночі на південь. Протяжність північної і південної частин із заходу на схід значно менша, ніж центральної.

   Україна має широкий більш як 2590 км вихід до країн Центральної і Західної Європи.

Відстань до умовної столиці Європи Страсбург (Франція) не перевищує 2000 км.

   Україна знаходиться в другому (східноєвропейському, київському) часовому поясі. Різниця в географічній довготі між крайніми західною і східною її точками дорівнює 18°, що відповідає різниці в часі 1 год і 12 хв. Середній меридіан другого часового поясу проходить поблизу Києва, тобто майже центральною частиною території України.

    Центр України знаходиться в точці з географічними координатами 49° 01' північної широти і 31° 02' східної довготи. Ця точка розміщена за 2 км на захід від м. Ватутіного у Черкаській області – с. Мар'янівка. За іншою версією – с. Добровеличківка Кіровоградської області.

   В межах України знаходиться географічний центр Європи село Ділове Рахівського району, Закарпатської обл.

  Територія нашої держави розташована приблизно на широті Франції, північної частини Сполучених Штатів Америки і південних районів Канади, тому має подібні з цими країнами природні умови. Для України характерні великі запаси, вдале поєднання і територіально компактне залягання покладів багатьох цінних корисних копалин.

Україна має переважно рівнинний рельєф, порівняно теплий помірно континентальний клімат, родючі чорноземні ґрунти. Гори — Карпати і Кримські — невисокі і не перешкоджають здійсненню господарських зв'язків. Частина річок судноплавна. Усе це сприяло її давньому компактному заселенню, великому господарському, зокрема землеробському, освоєнню земель. На заході і півночі є значні ресурси поверхневих і підземних вод, у тому числі мінеральних. Великі можливості для розвитку санаторно-курортного господарства і туризму.