Работа с картой.е 4. Заполните таблицу 25, используя Рис. 50.Задание 4. ЗапДобыча нефтиТаблица 25Международные организациипо добыче нефтиНазвание Отрасли международнойстраныспециализацииСтраны ОПЕКморские нефтедобывающие страныСевероморские неНефтедобывающие штаты СШАШафтедобывающие провинции КаналыПочие крупные нефтедобываюццаные нефтедобывающие стра-ссия, Китай, Мексика, Бразилия)ны (Россия, Китайрочие нефтедобывающие страны​

Назву «Візантійська імперія» держава одержала в працях істориків уже після свого падіння, вперше — від німецького вченого Ієроніма Вольфа в 1557 році. Назва походить від середньовічної назви Візантій, якою позначали поселення, яке існувало на місці сучасного Стамбула (Царгорода, Константинополя) до розбудови його Костянтином Великим, тобто Візантійська імперія — та з Римських імперій, центром якої було місто Візантій. Жителі імперії, серед яких були предки сучасних греків, південних слов'ян, румун, молдаван, італійців, французів, іспанців, турків, арабів, вірмен та багатьох інших сучасних народів, називали себе ромеями або римлянами. Саму ж імперію вони іноді називали просто «Романія», але нерідко іменували її державою ромеїв. Столиця — Константинополь (античний Візантій, болгарский Царгород, тепер Стамбул). Як спадкоємиця Римської імперії Візантійська держава не лише успадкувала її найбагатші провінції, але й зберігала культурні надбання, тож довгий час являла собою духовний, культурний, економічний і політичний центр Середземномор'я. Її столиця — Константинополь (древній Візантій) в документах тих часів називався Рим. Її правителі в часи найбільшої могутності правили землями від африканських пустель до дунайських берегів, від Гібралтарської протоки до хребтів Кавказу. Немає єдиної думки щодо того, коли утворилася Візантійська імперія. Багато хто розглядає Костянтина І (306–337), засновника Константинополя, за першого Візантійського Імператора. Деякі історики вважають, що ця подія відбулася передніше, протягом царювання Діоклетіана (284–305), який для полегшення управління величезною імперією, офіційно поділив її на східну і західну половини. Інші вважають за переломне царювання Феодосія І (379–395) та офіційне витискання Християнством поганства, або час його смерті в 395, коли політичне розділення між Східною і Західною частинами імперії всталилось. Також віхою є 476 рік, коли Ромул Август, останній західний імператор, відмовився від влади та відповідно імператор залишився лише в Константинополі. Важливим моментом став 620 рік коли за імператора Іраклія державною мовою офіційно стала грецька. Занепад імперії пов'язаний з багатьма причинами, як зовнішніми так і внутрішніми. Це розвиток інших регіонів світу, зокрема Західної Європи (в першу чергу Італії, Венеціанської і Генуезської республік), а також країн ісламу. Також це загострення протиріч між різними регіонами імперії і розкол її на Грецьке, Болгарське та інше царства. Вважають, що імперія припинила існування з падінням Константинополя під ударами Османської імперії в 1453, хоча її залишки проіснувала ще декілька років, до падіння Містри в 1460 і Трапезундської імперії в 1461. Але слід звернути увагу на те, що середньовічні південнослов'янські джерела описують падіння Візантійської імперії не як падіння Римської чи Ромейської імперії (адже вони себе теж вважали ромеями), а як падіння Грецького царства — одного з царств, яке входило до складу імперії. Також слід пам'ятати, що як імператори Священної Римської імперії так і султани Османської імперії називали себе римськими імператорами і спадкоємцями Римської імперії. Найбільші території імперія контролювала за імператора Юстиніана І, що вів широку завойовницьку політику в західному Середземномор'ї, прагнучи відновити колишню Римську імперію. З цього часу вона поступово втрачала землі під натиском варварських королівств і східноєвропейських племен. Після арабських завоювань займала лише територію Греції і Малої Азії. Експансія в IX–XI століттях змінилася серйозними втратами, розпадом країни під ударами хрестоносців і загибеллю під тиском турків-сельджуків і турків-османів. Етнічний склад населення Візантійської імперії, особливо на першому етапі її історії, був вкрай строкатим — болгари, копти, вірмени, грузини, євреї, елінізовані малоазійські племена, фракійці, іллірійці, даки. Зі зменшенням території Візантії (починаючи з VII століття) частина народів залишилася поза її межами — у той же час сюди приходили і розселялися нові народи (готи в IV–V ст.,печеніги, половці в XI–XIII ст. і ін.). У VI–XI ст. до складу населення Візантії входили етнічні групи, з яких надалі сформувалася італійська народність. Переважну роль в економіці, політичному житті і культурі Візантії грало грецьке населення. Державна мова Візантії в IV–VI століттях — латинська, з VII століття і до кінця існування імперії — грецька.

В большинстве стран в настоящее время развито, промышленное рыболовство. В этой отрасли хозяйства занято более 7 млн. рыбаков, а флот насчитывает свыше 2 млн. судов, общий тоннаж которых превышал в 2000г.7 млн. брутто рег. т.

При сравнительной оценке флотов различных государств следует принимать во внимание не только количество судов и их общий тоннаж, но и качественный состав флота. Например, из 40 тыс. рыболовных судов Норвегии 29 тыс. судов, или 72%, - мелкие беспалубные боты и только 23; тыс. сравнительно крупные траулеры. Кроме того, из 13 тыс. палубных судов более 75% имеет возраст свыше 40 лет. В составе флота США 97% судов тоннажем до 50т и только 3% свыше 50 т.85% всех судов - боты тоннажем менее 5 т, причем наблюдается дальнейшая тенденция уменьшения среднего тоннажа одного судна. По срокам эксплуатации американский флот один из старейших в мире. Объясняется это тем, что американские промышленники считают обновление судов недостаточно прибыльным делом, так как стоимость постройки судов в США очень высокая (почти вдвое дороже, чем во многих других странах). В основном мелкие суда входят также в состав флота Испании, Франции, Пакистана, Индии, Италии и ряда других государств.

Большинство стран мира сейчас переходит к уменьшению общего количества промысловых судов, одновременно увеличивая тоннаж и мощность новых судов. Увеличивается строительство крупнотоннажных траулеров с кормовым слипом; строятся тунцеловные суда; растет количество комбинированных судов: траулеровтунцеловов, траулеровдрифтеров, что позволяет уменьшить влияние сезонности на работу флота.

Многие страны стремятся оборудовать суда рыбоморозильными, рыбомучными, филетирующими установками и оборудованием для консервирования продукции. На промысловых судах устанавливают новейшую поисковую и навигационную аппаратуру, а также механизмы для облегчения добычи и обработки рыбы: шпили, лебедки, сетевыборочные и сететрясные машины и т. п