ів. Jцініть наслідки прояву глобальних викликів в Україні та поміркуйте, яке значення для їх подолання має стратегія сталого (збалансованого) розвитку

Характерною ознакою минулого століття було нестримне прагнення людства до забезпечення економічного і технологічного розвитку. Успіх вимірювався переважно зростанням валового внутрішнього продукту. Вважалося, що це автоматично приведе до добробуту і значного підвищення рівня життя людей.

Блискуча зовнішність прогресу майже завжди забезпечувалася за рахунок нещадної експлуатації та збіднення навколишнього середовища, експансією «закону джунглів» – хто сильніший, той і виживе. По суті, такі нероздільні сфери, як економіка, довкілля та суспільні інститути, функціонували ізольовано одна від одної. Почала руйнуватися сама природна основа існування та внутрішнього світу людини. Суспільство такого типу фактично жило за рахунок майбутніх поколінь. Як наслідок – на початку ХХI століття світ зіштовхнувся з глобальними екологічними проблемами, голодом та збідненням більшості населення земної кулі, деградацією моралі, наростанням регіональних та міжетнічних конфліктів, тероризмом.

Ці обставини примусили прогресивну міжнародну громадськість та відомі недержавні міжнародні організації, такі як Римський клуб (із його знаменитою працею «Межі зростання»), Міжнародний інститут прикладного системного аналізу (IIASA, Лаксембург, Австрія), Міжнародну федерацію інститутів перспективних досліджень та інші, започаткувати новий підхід до подолання зазначених глобальних проблем, який отримав назву — концепція сталого розвитку (sustainable development). Він значною мірою став продовженням концепції ноосфери, сформульованої академіком В.Вернадським ще в першій половині ХХ століття. Суть його полягає в обов’язковій узгодженості економічного, екологічного та людського розвитку таким чином, щоб від покоління до покоління не зменшувалися якість і безпека життя людей, не погіршувався стан довкілля й відбувався соціальний прогрес, який визнає потреби кожної людини.

Для України, яка перебуває в пошуку свого шляху, дуже важливо не припуститися принципових помилок. Ризик полягає в тому, що значно легше віддати перевагу успішному «шаблону», зокрема зовні привабливому економічному розвитку, без урахування в єдиній, цілісній моделі екологічної та соціальної сфер. Тим більше що втілення концепції сталого розвитку не гарантуватиме швидкого зростання добробуту людей, натомість вимагатиме напруженої роботи й консолідованих зусиль політиків, управлінців, учених та всього прогресивного населення України. Ще однією умовою сталого розвитку є політична воля з боку вищого керівництва держави на те, щоб пройти важким, але єдино правильним шляхом.

Наземні природні зони, класифіковані по типу рослинності

  Льодовики й полярні пустелі

  Тундра

  Тайга

  Мішані ліси

  Степи й лісостепи

  Вологі субтропічні ліси

  Середземноморські субтропічні ліси

  Мусонні ліси

  Напівпустелі

  Пустелі

  Напівпустелі

  Лісосавани

  Перемінно-вологі ліси

  Вологі тропічні ліси

  Високогірні альпійські луки

  Високогірні ліси

Приро́дна зо́на, фізико-географічна зона — частина географічного поясу з однорідними кліматичними умовами. Вона є частиною природної країни. На рівнинних територіях зони зберігають широтне або близьке до нього тобто змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність) і від океанів углиб континентів (довготна зональність). Мають близькі умови температур і зволоження, що визначають однорідні ґрунти, рослинність, тваринний світ і інші компоненти природного середовища. Природні зони виражені на суші і в океані, де проявляються менш чітко. Зміна природних зон у горах називається висотною поясністю.

Природні умови кожної з них мають свої відмінності, які залежать від широти місця, співвідношення тепла і вологи, циркулярної атмосфери. Типові в межах зони гідрологічні й теплові умови є вирішальним чинником формування ґрунтів певних типів, рослинності й тваринного світу. Загальні особливості природних умов враховуються в сільськогосподарському виробництві, лісовому господарстві, містобудуванні, під час проєктування інженерно-меліоративних і природоохоронних заходів, планування місць відпочинку.

Природні зони беруть свою назву від рослинності, властивої їм, і інших географічних особливостей.

Природні зони — один із щаблів фізико-географічного районування. Основною ознакою природної зони є переважання в її межах певного типу ландшафтів. У межах зони по перевазі ландшафтів того або іншого типу виділяються фізико-географічні підзони.

Объяснение:

Відповідь:

Пояснення:Длина реки — 25 км[1]. Площадь водосборного бассейна — 152 км²[1]. Уклон реки — 6,3 м/км[1]. Русло извилистое, шириной в среднем течении 3-5 м. Глубина до 2 м. Дно илистое, на мелководных участках каменистое. Вода непрозрачна, замутнена. Покрывается льдом в конце декабря и вскрывается к середине февраля. Питание снеговое и дождевое, а также за счёт вод многочисленных подземных источников. В пределах Горловки река несёт серьезную техногенную нагрузку, в неё попадают стоки из ливневых очистных сооружений ряда крупных предприятий.

Русло реки зарегулировано несколькими прудами (Кировские, Гуеновский, Больничный, Горловское море). Вода используется для сельскохозяйственных и технических нужд. Вдоль русла реки расположены сельскохозяйственные земли.

В реке водятся: плотва, карась, сазан, черепаха, ужи, гадюки. Животный мир представлен зайцами, лисицами, птицами: дикая утка, серая цапля, некоторые виды куликов, куропаток, фазанов. Из хищников встречаются филин и болотный лунь.

Берега реки имеют почти непрерывное зелёное обрамление: тополь, ива, вяз и другие породы деревьев. Разнообразен травяной покровдадададададад