В вакууме распространяется плоская электромагнитная волна с интенсивностью (средним значением вектора Пойнтинга), равной 0, 4 мВт/м2. Найдите амплитуду напряженности магнитного поля в волне с решением​

Моря – это части океанов, более или менее отделенные от них сушей или подводными поднятиями дна. Например, Баренцево море является частью Северного Ледовитого океана, Балтийское – Атлантического, Берингово – Тихого, а Красное – частью Индийского океана. Те моря, которые незначительно вдаются в сушу, называются окраинными. К окраинным морям относят Баренцево, Карское, море Лаптевых, Чукотское, Восточно-Сибирское, Берингово и некоторые другие. Но есть моря, далеко вдающиеся в сушу. С океанами они соединяются проливами – узкими водными пространствами. Такие моря называются внутренними. Например, Средиземное море со всех сторон окружено сушей и с Атлантическим океаном соединено Гибралтарским проливом, наименьшая ширина которого равна 14 км. К внутренним морям относятся также Черное, Балтийское, Мраморное, Азовское, Красное и некоторые другие. Как океаны, так и моря имеют заливы. Залив – это часть океана, моря или озера, вдающаяся в сушу и постепенно уменьшающаяся по ширине и глубине. Атлантический океан у берегов Европы образует Бискайский залив, а Индийский, вдаваясь в сушу на юге Евразии, – Бенгальский.

Висота океанічного хребта становить звичайно 1—3 км. Особливо виділяється система серединно-океанічних хребтів загальною протяжністю близько 60 000 км. Окремі вершини їх підіймаються над рівнем океану з утворенням вулканічних островів.

У осьовій частині системи океанічних хребтів розташовуються рифтові долини. Вздовж рифтових западин виявлені осередки неглибоких (перші кілометри) землетрусів. Тут же відмічається високий тепловий потік, приблизно в 2-3 рази вищий середнього значення для Землі. Вздовж осі серединно-океанічних хребтів концентруються численні вулкани, відмічені вияви гідротермальної діяльності з утворенням покладів металоносних мулів. За геофізичними даними, під осьовими зонами океанічних хребтів літосфера аномально тонка і складає всього декілька км.

Утворення океанічних хребтів пов'язується з підняттям покрівлі астеносфери. Вздовж океанічних хребтів розташовуються симетричні смугові магнітні аномалії, з якими пов'язується вік дна океану. Осьові зони є областями розходження літосферних плит — їх дивергентними кордонами. Вивчення особливостей будови океанічних хребтів дало основу для створення концепції спредингу (розростання) океанічного дна.