Неліктен жер атмосферасында оттек және азот молекулалары біркелкі таралған?​

Чел ырдвдрадр за щр диски дичдисжрсзр

Объяснение:

диличлрчдрс

По характеру функций могут быть выделены населенные пункты, специализирующиеся на промышленном производстве, строительстве и транспорте.

По административно-политическому значению выделяют столичные города, центры краев и областей, автономных республик, центры низовых административных районов.

Три указанных признака лежат в основе функциональной типологии городов. По совокупности этих признаков можно выделить:

1)Многофункциональные столичные города (Москва, Санкт-Петербург) . Такие города обычно относятся к крупным или крупнейшим. Наряду с развитием промышленности, транспорта и других сфер для этих городов характерна высокая степень развития административно-политических и культурно-просветительных функций.

2)Многофункциональные центры автономных республик и областные центры. Как правило, это большие и средние города.

3)Индустриальные центры. Они относятся преимущественно к большим и средним городам. Индустриальным центрам присущ наибольший удельный вес занятых в промышленности, строительстве и на транспорте (в основном 70—80 %).

4)Малые города. Для них характерно преимущественное развитие организационно-хозяйственных, торгово-распределительных, административно-культурных функций. Промышленность и транспорт здесь, как правило, имеют местное значение.

Транспортные города. Это преимущественно малые и средние города.

5)Города — оздоровительные центры, где высокий удельный вес занятых в здравоохранении (свыше 10%).

6)Города — научно-экспериментальные центры. Ведущей функцией является научное обслуживание. По численности населения они относятся к группе средних и малых.

Наряду с перечисленными функциональными типами городов возможно выделение и других, промежуточных, типов по отношению к перечисленным, и новых (например, города-спутники, выполняющие функции "жилых филиалов" близлежащего крупного города, агрогорода, города — центры туризма) . Приведенная классификация городов не является единственной. Так, например, известны попытки классификации малых городов

Причин незайнятості може бути безліч. Так, у 2011 р., за даними

Державного комітету статистики України, вони були такі:

– звільнені з економічних причин (45,5 %);

– звільнені за власним бажанням (27,0 %);

– непрацевлаштовані після закінчення загальноосвітніх і вищих

навчальних закладів І – ІV рівнів акредитації (14,1 %);

– звільнені у зв’язку з закінченням терміну контракту (9,0 %);

– безробітні з інших причин (2,9 %);

– демобілізовані з військової строкової служби (0,8 %);

– звільнені за станом здоров’я, або через оформлення пенсії за віком,

інвалідністю (0,7 %).

Наприкінці 2011 р. середній рівень безробіття досягнув 7,8 %. Проте ці

дані враховують лише офіційно зареєстрованих безробітних і з огляду на це –

не завжди відповідають дійсності, через що реальний його рівень у країні

може бути набагато вищим, адже українці не поспішають ставати на облік у

місцеві центри зайнятості, звітність яких є основою для розрахунку

офіційних показників безробіття. Не беруть до уваги громадян, які

перебувають у неоплачуваних відпусках, а за останніми підрахунками таких

у країні понад 3 млн. Ці люди фактично є безробітними, проте офіційна

статистика їх не враховує. Це дає підстави стверджувати, що фактичне

безробіття перевищує 10 %