2. Що вам відомо про сьогодення Українського географічного товариства та участь учнів загальноосвітніх навчальних закладів у його діяльності? ​

Объяснение:

Перше засідання товариства відбулося 30 жовтня 2013 року, на якому учасники товариства прийняли його статут та основні положення, згідно з якими товариство ставить собі цілий ряд завдань та х реалізації.На засіданні президії товариства було ухвалено рішення про залучення до роботи товариства учнів 5-9 класів Витачівської ЗОШ І-ІІ ступенів, що вивчають наступні дисципліни: біологія, хімія, географія, природознавство, основи здоров'я, а також суміжні з природничими науки: фізика, математика, інформатика та історія.

Адміністрація школи поставила наступні завдання для товариства на 2018-2019:

- організація проведення екологічних акцій із широким залученням шкільної учнівської молоді;

- збереження чистоти та всебічне сприяння збільшенню зелених насаджень в рідній місцевості;

- проведення практичних семінарів, практикумів та конференцій серед учнів школи, які зможуть отримані знання реалізувати на практиці;

- сприяння обороні України в умовах проведення АТО на Сході України із застосуванням знань природничих наук (військова топографія, картографія, ектримальний туризм, медична підготовка та основи здоров'я, тощо);

- участь у всеукраїнських тематичних конкурсах та етапах захисту наукових робіт МАН;

- проведення всебічної краєзнавчої роботи з дослідження природи, історії та відродження культурних традицій тисячолітнього Витачева, та популяризація зеленого сільського туризму в рідній місцевості.

- вироблення екологічної культури серед учнівської молоді;

- інтеграція патріотичного та екологічного виховання в підростаючого покоління через призму формування любові та проваги до навколишнього середовища.

- популяризація природничих наук (географії, хімії, фізики, біології та екології) серед учнівської молоді,сприяння талановитим учасникам товариства.

Объяснение:

Українське географічне товариство (УГТ) — всеукраїнська наукова громадська організація вчених, учителів, викладачів, фахівців, студентів у галузі географії та суміжних з нею наук. Створене з метою задоволення та захисту спільних інтересів його членів, сприяння організації, розвиткові, підвищенню ефективності та координації географічних досліджень, використання їхніх досягнень для вирішення проблем соціально-економічного розвитку, оптимізації взаємодії суспільства і природи, геоекологічного виховання населення. Товариство співпрацює з органами державної влади і місцевого самоврядування, Національною академією наук України, закладами освіти, науково-дослідними установами, громадськими організаціями в Україні, географічними товариствами іноземних країн, Міжнародним географічним союзом та іншими.

Урбаніза́ція — зростання значення міст в розвитку суспільства, яке супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського життя в певному регіоні, країні, світі.

За підрахунками вчених господарські втрати від хвороб урбанізації (перш за все шуму, стресу, забруднення) перевищують втрати від страйків.

Сучасна урбанізація як всесвітнє явище має три спільні риси, притаманні для більшості країн.

Перша риса — швидкі темпи зростання кількості міського населення.

приклад: У 1800 р. в містах проживало близько 14 % населення світу, у 1950 р.— 29%, а в 1990 р.— 46%. У середньому міське населення щороку збільшується приблизно на 50 млн осіб.

Друга риса — зосередження населення і господарства переважно у великих містах. Це пояснюється насамперед характером виробництва, ускладненням його зв'язків з наукою, освітою. Крім того, великі міста зазвичай повніше задовольняють духовні потреби людей, краще забезпечують достаток і різноманітність товарів і послуг, доступ до даних.

Приклад: На початку XX сторіччя у світі налічувалося 360 великих міст (із населенням понад 100 тис. мешканців), у яких проживало тільки 5% усього населення. Наприкінці 80-х рр. таких міст було вже 2,5 тис., а частка їх у світовому населенні перевищила ¼. У Радянському Союзі, за переписом 1959 р., великих міст було 148, а за переписом 1989 р.— близько 300. 3-поміж великих міст прийнято окремо виділяти найбільші міста-«мільйонери» з населенням понад 1 млн мешканців. На початку XX ст. їх було всього 10, на початку 80-х рр.— понад 200.

Третя риса — «розповзання» міст, розширення їхньої території. Для сучасної урбанізації особливо властивим є перехід від до групових форм міського розселення — від звичайного «точкового» міста до міських агломерацій — компактних територіальних угруповань міських і сільських поселень. Ядрами найбільших міських агломерацій стають переважно столиці, найважливіші промислові і портові центри.

РІВЕНЬ

Незважаючи на спільні риси, урбанізація в різних країнах і регіонах має певні відмінності, зокрема неоднакові рівні і темпи. За рівнем урбанізації всі країни світу можна поділити на три великі групи. Але найбільша різниця помітна між більш і менш розвинутими країнами. У розвинутих країнах рівень урбанізації в середньому становить 71%, а в країнах, що розвиваються,— 33%. Темпи урбанізації багато в чому залежать від її рівня. У наші дні міське населення в країнах, що розвиваються, зростає в 3 рази швидше, ніж у розвинутих. На них тепер припадає 1/6 усього щорічного приросту міських мешканців

СТАДІЇ

Вважається, що процес урбанізації пройшов три стадії:

Від виникнення міст до XVIII ст.;

Кінець XVIII — початок XX ст., коли відбувалося швидке зростання розмірів і чисельності міст;

Метрополізація, яка характеризується зосередженням людей, багатств, політичних, економічних, культурних установ у містах у XX ст.

Іноді виділяють четверту стадію — дезурбанізацію, тобто зростання передмість, міграцію у сільські райони, планування нових міст тощо.

Земная кора –твердая оболочка планеты. Она имеет неоднородное строение, различную мощность и возраст. Земная кора – это твердый слой литосферы, оболочка, которая сформировалась на поверхности нижележащей сферы в результате остывания мантийного вещества. Первоначально это тонкая и очень пластична пленка из магматических горных пород; со временем, по мере остывания, мощность ее увеличивается, и на легко прогибающейся поверхности скапливаются осадочные породы. Так формируется первый тип земной коры – океанический. Земная кора этого типа имеет двухслойное строение: внизу магматический слой (или базальтовый), сверху осадочный; мощность океанической коры достигает 10-15 км. Земная кора располагается на поверхности астеносферы, вещество в которой находится в постоянном перемещении. На поверхности астеносферы эти потоки образуют активные зоны. там, где разогретые потоки, поднимаясь к поверхности расходятся, - образуются зоны растяжения. Тонкая, пластичная океаническая кора легко поддается сжатию и растяжению. Когда земная кора растягивается, она утончается и, в конце концов, , разрывается, обнажая астеносферу. В зону разрыва – рифт, поступает мантийное вещество, которое, застывая, образует новую, молодую магматическую пленку. В зонах растяжения литосферы происходит рождение молодой океанической земной коры, которая, оттекая от места разрыва , постепенно накапливает осадочный слой и становится более мощной и менее пластичной.

В зонах сжатия происходит деформация земной коры – она сминается в складки, поэтому утолщается. Земная кора, которая образовалась в зонах сжатия, имеет трехслойное строение, она жесткая и менее плотная, мощность 70-80 км. Такую земную кору называют материковой или континентальной . Состоит из осадочного, магматического и гранитного (метаморфического) слоев.

Зоны сжатия литосферы – геосинклинальные зоны. Здесь происходит качественно новое перерождение земной коры. В результате на ее поверхности образуется шов – складчатый пояс. Внешняя поверхность складчатого пояса представляет собой складчатую горную систему. А внутренняя зона переплавки и поглощения земной коры. По такой схеме осуществляется эволюция земной коры – от ее рождения в рифтовых зонах, через этап развития в качестве океанической, превращения в континентальную и исчезновение в геосинклинальных зонах.