Почему названия озёр встречаются по несколько раз​

потому что они длинные и ты их встречаеш

Артезіанські води розташовуються в найглибшому підземному шарі. Як правило, вони мають вапняні пласти, які захищають басейн з двох сторін. Вода в таких басейнах знаходиться в землі під тиском. В результаті буріння артезіанських свердловин, вода під тиском здатна сама добиратися до поверхні землі. Так як артезіанська вода знаходиться дуже глибоко під землею, то вона практично не бере участі у кругообігу води в природі. Більшою мірою, вода захищена від пестицидів, отрут та нітратів, які можуть потрапляти в грунт, річки, озера в результаті викиду промислових відходів. Вода з артезіанських джерел потребує тільки помірної обробки, так як не містить канцерогенних і токсичних сполук.

Артезіанська питна вода містить в собі велику кількість мінералів і мікроелементів.

На смак вода з артезіанської свердловини приємна і явно відрізняється від будь-якої іншої води. Крім того, її вживання сприяє поліпшенню загального стану здоров'я і самопочуття. Вода містить кальцій, який зміцнює кістки, покращує діяльність нервової системи та сприяє розвитку м'язової тканини. Калій і натрій з артезіанської води дуже добре засвоюється організмом людини, дозволяючи підтримувати мінеральний баланс.

Артезіанська вода - це найкраща вода, яка існує на нашій планеті.

Відповідь:

Скорость движения ледников существенно различается. В горных ледниках она обычно составляет десятки – сотни метров в год. Наиболее высокие скорости движения зафиксированы в краевых частях гренландских ледников, где они достигают 10 км в год. Следует отметить, что скорость движения в разных частях ледника неодинакова. В целом наибольшая скорость движения характерна для центральной части и уменьшается в краевых и придонных частях из-за снижения пластичности льда (за счёт уменьшения его мощности и возрастания количества обломочного материала) и увеличения трения о ложе и борта долины.

Движение ледника направлено из области питания в область стока, расположенную ниже снеговой линии. В области стока происходит абляция (от лат. «ablatio» - отнятие) - уменьшение массы ледника за счёт таяния, испарения, сдувания снега ветром и механического откалывания. Различают поверхностную, внутреннюю, подледниковую и механическую абляцию. Поверхностная абляция осуществляется за счёт таяния снега и льда под влиянием солнечной радиации и тепла атмосферного воздуха; внутренняя и подледниковая – за счёт геотермического тепла, тепла воды, проникающей в толщу ледника и под ледник по трещинам, а также тепла, выделяющегося в результате движения ледника и трения его о ложе. Роль внутренней и подледниковой абляции обычно значительно меньше, чем поверхностной. Убыль вещества в леднике путем обвалов льда, сдувания снега с ледника ветром и откола айсбергов называют механической абляцией. Откол айсбергов является главной статьей расхода ледникового покрова Антарктиды и играет весьма значительную роль в абляции Гренландского ледникового покрова.

Пояснення: