Практическая работа №2 «Описание реки по плану» Цель: 1. Совершенствовать практические умения и навыки составления комплексной характеристики реки по картам атласа, тексту учебника, справочнику. Оборудование: учебник, атлас, физическая и климатическая карты мира. Опорные понятия: Речная система — совокупность рек в пределах данного речного бассейна, состоящая из главной реки и ее притоков. Название речной системы дается по названию главной реки. Река — естественный водный поток, текущий в проложенном им русле и приуроченный к наиболее пониженным участкам рельефа. Речной бассейн — территория, с которой река собирает воду. Исток — место, где река берет начало. Устье — место впадения реки в другой водоем. Дельта — особая форма устья реки, характеризующаяся многочисленными протоками, располагающимися обычно веерообразно. Режим реки — регулярное изменение уровня воды в реке в течение года. Питание реки — постоянное пополнение русла реки поверхностными и подземными водами. Половодье — ежегодно повторяющаяся фаза водного режима, при которой происходит значительный подъем уровня воды в реке. Межень — период, в течение которого в реке наблюдается наиболее низкий уровень воды. Ход работы. План характеристики реки Обь 1. Название реки и её географическое положение (в какой части материка расположена, к бассейну какого океана относится 2. Исток, устье и длина реки. 3. Направление движения и зависимость характера течения реки от рельефа. 4. Основные притоки (правые, левые). Правые притоки: Левые притоки: . 5. Питание реки. 6. Режим реки. 7. Хозяйственное использование реки. Вывод:

  Сходства.

1 Оба материка расположены в северном полушарии.

2 Большая часть материков-это обширные равнины.

3 Есть горы.

4 Присутствует вечная мерзлота.

5 Много общих климатических поясов.

6 Большое разнообразие рельефа.

7 Оба материка раньше были одним континентом Лавразией.

8 Наибольшую территорию занимает умеренный климатический пояс.

9 Оба материка подверглись древнему оледенению.

10 Оба материка пересекаются Северным Полярным кругом и Северным тропиком.

11 Сильная изрезанность береговой линии.

   Различия.

1 Евразия большей своей частью расположена в восточном полушарии,а Северная Америка в западном.

2 Евразия в 2 раза больше,чем Северная Америка.

3 У Северной Америки только одна платформа,а у Евразии их несколько.

4 В Северной Америке горы расположены с севера на юг,а в Евразии с запада на восток.

5 Евразию омывают все четыре океана,а Северную Америку три (Тихий,Северный Ледовитый,Атлантический).

6 Евразия вытянута с востока на запад,а Северная Америка с севера на юг.

7 Горы в Северной Америке расположены вдоль западной части материка,а горы в Евразии в центре и на востоке материка.

8 Евразия пересекается 0 и 180 меридианом.

Відповідь:

Напевне, найбільш поширена гірська порода у всій Вселенній – це лід. Марс, Юпітер, Сатурн мають у складі великі маси льоду, а деякі супутники планети складені ним майже цілком. Не є виключенням і наша Земля: більше однієї десятої земної суші зайнято "вічними" льодами, і п’ята частина всієї поверхні планети цілорічно знаходиться під снігом.

Сніги і льоди представляють собою невід’ємну частину земних ландшафтів. Вони відіграють важливу роль в еволюції землі і, являючись продуктом клімату, самі завжди вказують існуючий вплив на клімат.

Сучасне зледеніння охоплює ряд гірських країн і рівнин в обох півкулях і займає площу 16,2 млн. кв. км. Це переважно материкове зледеніння (Антарктида – 13,9 млн. кв. км, Гренландія – 1,7 млн. кв. км), площа льодовиків гірських країн незначна.

Льодовик – це маса фірну і льоду, що утворюється шляхом тривалого нагромадження і перетворення твердих атмосферних опадів та який володіє власним рухом. Льодовикам властиві пластичні деформації і вони рухаються під впливом гравітації вниз. Льодовики руйнують гірські породи, переносять, шліфують і відкладають їх в іншому місці.

Чисельність льодовиків, що об’єднані загальними зв’язками з навколишнім середовищем і з внутрішніми взаємозв’язками і властивістю, утворюють зледеніння, або льодовикову систему.

Льодовики регулюють температуру повітря, солоність Світового океану, стік гірських рік та ін.

Скупчення снігу і льоду знайомі мільйонам людей. В холодний час року великі території суші покриваються білим саваном снігу, а водойми – панциром льоду. З приходом весни сніжно-льодова оболонка нашої планети поступово зменшується в розмірах і на рівнинах помірних широт зникає на ціле літо. Зате в високих горах і полярних районах маси снігу і льоду можуть існувати постійно завдяки суворим кліматичним умовам.

До життя у вічних снігах і льодах змогли пристосуватися лише окремі небагаточисленні групи людей. Тому можна контрактувати, що протягом багатьох століть людству приходилось мало стикатися з льодовою стихією. Тим не менше, цей незвіданий світ завжди приваблював людей, бажаючих випробувати свої сили і мужність.

   

В сучасну епоху контакти з світом снігу і льоду розширюються. В результаті загострення глобальних ресурсних і екололгічних проблем кардинально змінюють оцінки територій.

У полярних широтах на рівні моря, а в помірних та жарких поясах у середніх та верхніх кулях тропосфери волога в атмосфері знаходиться переважливо у твердій фазі. Атмосферні опади тут випадають у вигляді снігу, який, якщо є умови (материки і острови в полярних широтах, високі гори - у помірних і тропічних), зберігається цілий рік, накопичується та переходить в кригу. Так на Землі формується сфера вічних снігів і криги, яка отримала назву хіоносфери (грец. хіонос - сніг). Вперше її виділив М. В. Ломоносов під назвою морозної атмосфери.