Кордильера тауы қалай пайда болды?​

Кордильера Жердегі ең ұзын тау жотасы болып саналады, ол ұзындығы 18 мың шақырымға, ені бойынша 9-16 шақырымға созылады. Олар салыстырмалы түрде жақында - Солтүстік Америкада юра кезеңінде және Бор дәуірінің соңында - Жаңа әлемнің оңтүстік «жартысында» пайда болды.

Висота океанічного хребта становить звичайно 1—3 км. Особливо виділяється система серединно-океанічних хребтів загальною протяжністю близько 60 000 км. Окремі вершини їх підіймаються над рівнем океану з утворенням вулканічних островів.

У осьовій частині системи океанічних хребтів розташовуються рифтові долини. Вздовж рифтових западин виявлені осередки неглибоких (перші кілометри) землетрусів. Тут же відмічається високий тепловий потік, приблизно в 2-3 рази вищий середнього значення для Землі. Вздовж осі серединно-океанічних хребтів концентруються численні вулкани, відмічені вияви гідротермальної діяльності з утворенням покладів металоносних мулів. За геофізичними даними, під осьовими зонами океанічних хребтів літосфера аномально тонка і складає всього декілька км.

Утворення океанічних хребтів пов'язується з підняттям покрівлі астеносфери. Вздовж океанічних хребтів розташовуються симетричні смугові магнітні аномалії, з якими пов'язується вік дна океану. Осьові зони є областями розходження літосферних плит — їх дивергентними кордонами. Вивчення особливостей будови океанічних хребтів дало основу для створення концепції спредингу (розростання) океанічного дна.

Сообщества животных на территории Нижневартовского района приурочены к следующим группам природных комплексов: лесные среднетаежные, болотно-лесные северотаежные, болотно-лесные среднетаежные, лесоболотные среднетаежные. Основным показателем, характеризующим население животного мира, является видовое разнообразие. Территория района по видовому разнообразию является весьма неоднородной. Наиболее богаты южная часть района и долина р.Обь.
Лесная среда характеризуется определенной степенью закрытости, наличием множества разнообразных убежищ, ярусностью лесной растительности, богатством кормов.

Наибольшее богатство видов наблюдается в переходных сообществах между основными типами местообитаний животных: болотно-лесных и лесо-болотных.

Из млекопитающих здесь обычны: сибирский крот, обыкновенная бурозубка, азиатский бурундук, обыкновенная белка, мышь-малютка, водяная полевка, темная полевка, полевка-экономка, красная полевка, горностай, колонок, выдра, лисица, волк, лось. На отдельных участках многочисленны популяции росомахи.