Берілген жер қабатына сиппаттама бер​

гидросфера-жер ғаламшарының су қабығы немесе құрлықтағы (тереңдегі, топырақтағы, жер бетіндегі), мұхиттағы және атмосферадағы, яғни жер шарындағы барлық сулардың жиынтығы. Оны мұхиттар мен теңіздердің суы, құрлық сулары — өзендер, көлдер, бөгендер, мұздықтар, сондай-ақ литосфераның жоғарғы бөлігіне сіңетін жер асты суы, атмосферадағы ылғал құрайды

1.Найчастіше — це атоли — коралові острови, що виникають на вершинах згаслих підводних вулканів, утворюючи кільце з мілководною лагуною всередині. В Океанії сотні атолів, окремі з яких об'єднуються в справжні архіпелаги

2.Коралові острова приклади: Мальдіви, острів Кілінг (Кокосові острови), Маршаллові острови, Лаккадівські острова, острів Туамоту

3. Ґренландія, Калімантан, Мадагаскар.

4.Гавайські острови, Канарські острови

5. Океанія.

6.Австрало-Азійське Середземне море‎ , Берингове море‎ , Внутрішнє Японське море‎ , Жовте море‎ , Коралове море‎ , Море Банда‎  , Море Флорес‎ , Охотське море‎ ,    

Південнокитайське море‎ , Східнокитайське море‎ ,  

Тасманове море‎  , Філіппінське море‎ , Яванське море , Японське море‎ і багато більше.

7.Цунамі.

8. Назву Тихому океану дав відомий мореплавець і мандрівник Фернан Магеллан.

9.Водорості

10.Аляскинська течія ,  Каліфорнійська течія  , Курильська течія , Куросіо (течія) , Перуанська течія  , Південно-Пасатна течія  , Північно-Тихоокеанська течія , Східноавстралійська течія , Течія Західних вітрів.

11.Найбільша глибина в океані становить приблизно 11000 м. Таким місцем в Тихому океані є Маріанська западина, що представляє собою найглибше місце світового океану

12.Акула-молот.  

Зоряний морський лев.  

Тихоокеанський білий односторонній Дельфін.  

Гігантський кальмар.  

Восьминіг.  

Морський слимак.  

Морська черепаха.  

Калан.  

Кашалот

Пінгвін

Cиній кит

Дюгонь

Касатка

Котик

Манта

На земной поверхности постоянно действуют силы, которые разрушают скалы, размывают берега, переносят массы раздробленных и растворенных минеральных веществ, осаждают и накапливают слои осадков. Подобные процессы, господствующие на поверхности Земли, называются внешними или экзогенными. С давних пор от них отделяют глубинные, внутренние, или эндогенные, силы, источники которых находятся в недрах планеты. Извне воздействуют на Землю силы притяжения Луны и Солнца. Сила притяжения других небесных тел очень мала, и ею можно пренебречь. Однако некоторые ученые считают, что в геологической истории Земли за десятки миллионов лет гравитационные воздействия из космоса могут значительно возрастать. В результате их происходят, например, морские приливы. Некоторые ученые к экзогенным силам относят и земное притяжение, из-за которого происходят оползни и обвалы, стекают воды, перемещаются ледники и т. д.