Общая характеристика Зарубежной Европы
Зарубежная Европа простирается с севера на юг на 5 тысяч километров, а с запада на восток – на 3 тысячи километров. Ее территория в общем занимает 5, 4 млн. квадратных километра, а население составляет 520 миллионов человек.
Общие сведения о Зарубежной Европе
Зарубежная Европа представляет собой один их очагов мировой цивилизации, и имеет несравнимое значение для мировой политики, экономики и культуры.
На ее территории расположены 40 суверенных государств, которые связаны между собой историческим тесными культурными и политическими отношениями.
Если говорить о экономико-географическом положении стран, то оно определено двумя главными критериями. Страны зарубежной Европы относительно близко расположены друг к другу, они либо вплотную граничат по природным рубежам, либо между ними есть незначительное расстояние, которое никак не влияет на удобство транспортных связей.
Вторым основным критерием является приморское положение большинство стран, которые связаны между собой и странами других континентов морскими путями.
Такие страны, как Италия, Испания, Португалия, Великобритания, Норвегия, Дания, Нидерланды с самых давних времен связаны с морем.
Политическая картина Зарубежной Европы
Политическая картина зарубежной Европы значительно менялась трижды на протяжении 20-го века.
Первая и Вторая мировые войны существенно меняли ее, а также в конце века произошли значительные изменения, связанные с пришедшими к власти социал-демократическими партиями.
Что касается устройства государств на этой территории, то в зарубежной Европе есть республики, унитарные государства, монархические и федеративные.
К 21 веку возникла Организация по безопасности и сотрудничеству – ОБСЕ, состав которой представлен 56 странами (также в нее входят США, Канада и страны СНГ) .
Природные условия и ресурсы
На территории зарубежной Европы размещены множество полезных ископаемых. К северной части относят рудные и топливные полезные ископаемые.
А гидроэнергетические ресурсы приходятся на территорию Альп, Динарских и Скандинавских гор. Лесное хозяйство развито в Швеции и Финляндии, для которых типичны лесные ландшафты.
Население Зарубежной Европы
Численность жителей этой части мира возрастает очень медленно, в зарубежной Европе зафиксирована довольно сложная демографическая ситуация. Территория представляет собой очаг мировой трудовой эмиграции, здесь находится около 20 млн. иностранных рабочих.
Важно отметить, что большинство стран Европы высокоурбанизированны, самые высокие показатели урбанизации относятся к Бельгии, Великобритании и Нидерландам.
Страны Европы относят к индоевропейской семье, различают четыре основных типа государств по национальному составу. Это однонациональные ( Исландия, Норвегия, Швеция, Дания) , с резким преобладанием одной нации (Великобритания, Франция, Финляндия) , двунациональные ( Бельгия) и многонациональные (Швейцария, Латвия) .
Хозяйство Зарубежной Европы
Европа занимает лидирующее место в мировом хозяйстве по размерам сельскохозяйственного и промышленного производства, по развитию туризма и экспорту товаров и услуг.
Самыми мощными странами относительно экономического положения называют Великобританию, Францию, ФРГ и Италию. У них больше всего развиты комплексы различных отраслей, в отличие от других стран, у которых сильно развиты одна-две отрасли.
Ведущими отраслями Европы считаются машиностроение (особенно – автомобильная) , химическая промышленность, топливо-энергетическое хозяйство и металлургическая промышленность.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Вкажіть причини, що сприяли нерівномірному розвитку промислових районів Італії.
галузевій структурі промисловості Італії переважають обробні галузі (76%). Провідна роль належить галузям машинобудування, хімічної промисловості, харчосмакової промисловості. Останніми роками зростає частка наукоємних галузей машинобудування. Змінюється і територіально структура промисловості: відбувається її децентралізація, переорієнтація на довізну сировину із розміщенням у припортових містах, зростання промислового потенціалу центра та півдня країни. В енергетичному балансі країні домінує нафта (понад 70%). Брак енергетичних ресурсів змушує імпортувати переважну кількість потрібних для економіки нафти (95% від споживання) та природного газу (60%). Нафта надходить морським шляхом з країн Перської затоки і переробляється на нафтопереробних підприємствах, розміщених в основному в портових містах. Газ експортується газопроводами з Росії, а також з Алжиру по газопроводу, прокладеному дном Середземного моря. Видобуваються невеликі кількості кам'яного вугілля.
Основна частина електроенергії (понад 200 млрд кВт/годин) виробляється на ТЕС - 65%. Працюють ТЕС на імпортному та власному вугіллі, частково на нафті, розміщуються біля нафтопереробних заводів або у великих містах, де орієнтуються на споживача. ГЕС виробляють 30% електроенергії і розміщені на альпійських річках, повний гідроресурс яких оцінюється у 56 млрд.кВт. АЕС в Італії не працюють після негативного рішення всенародного референдуму у 1987 році. Існують окремі об'єкти альтернативної енергетики.
Чорна металургія не має внутрішніх джерел сировини і орієнтується на імпорт, що зумовлює її розміщення у портових містах: Таранто (найпотужніший комбінат, 10 млн.тон сталі на рік), Неаполі, Генуї, Таранто та Пйомбіно. Переробні металургійні заводи розміщені в Турині, Мілані та Венеції, великих індустріальних центрах де накопичується багато металічного лому, а електрометалургія зосереджена поблизу джерел дешевої електроенергії - Больцано, Брешіа. На джерела електроенергії орієнтуються і підприємства кольорової металургії: алюміній виплавляється у Порто-Весме (Сардинія), Марчері, Больцано, цинк у Порто-Весме, Кротоне, свинець - у Порто-Весме, ртуть - у Тоскані. Італія виплавляє 25 млн т сталі і 250 тис. т алюмінію на рік. У виробництві сталі вагоме значення імпортного скрапу.
Машинобудування є найбільш динамічною галуззю. Ще не так давно в металообробці і машинобудуванні домінували Мілан, Турін і Ґенуя. Поступово ці галузі поширились на північний схід, а тепер і в Центр. Значними машинобудівними центрами стали Брешіа, Венеція, Трієст, Болонья, Флоренція і навіть Рим і Неаполь. Транспортне машинобудування є ключовою ланкою. Автомобілебудування представлене концерном "FIAT" із штаб-квартирою в Турині. Його виробничі потужності розміщені в Турині, Мілані, Модені, Больцано, містах П'ємонту і Ломбардії (автомобілі), Мілані, Емілії-Романії (трактори). Завод компанії "Alfa-Romeo" збудовано в Неаполі. Щорічно у Італії випускається до 2 млн автомашин. Окрім автомобілів, виробляються мотоцикли, мопеди, велосипеди. Суднобудівна промисловість розміщена в Трієсті, Генуї, Спеції, Ліворно, Таранто. Авіаційний транспорт виробляється в Турині, Неаполі, містах Ломбардії. У післявоєнній Італії набула розвитку електротехнічна промисловість та електроніка. Італія відома брендами пральних машин та холодильників у Комо, Варезе, Бергамо (8% та 12,5% від світового виробництва цих товарів відповідно). Окремі підприємства з виробництва електроніки розміщені у містах Південної Італії.
Хімічна промисловість Італії зародилась у Ломбардії, і нині там знаходиться чимало її підприємств. Крім того, з'явилися нові центри нафтохімії на Півдні і частково в Центрі. Італійська хімічна промисловість спеціалізується на органічній хімії - виробництві синтетичних волокон та полімерів. На північному сході в районі Трієста розміщуються нафтохімічні підприємства, на півдні Італії до підприємств хімії органічного синтезу додається виробництво мінеральних добрив. Хімічна галузь представлена державною монополією "ENI", концерном "Монтедісон" та його дочірньою фірмою "СННІА-віскозо".
Легка і меблева промисловість, які представлені невеликими підприємствами, зосереджені в місцях виникнення, тобто на Півночі, але й для них характерне зміщення в Центр, де оплата праці нижча. Модні вироби (одяг, взуття, меблі) є невеликою, але престижною частиною італійської промисловості. Італія є світовим лідером з виготовлення вовняних тканин, що становить понад 15% світового виробництва, і поступається за цим показником лише Китаю. Відповідно Італія належить до провідних світових експортерів продукції легкої промисловості. Країна визнана центром масової моди. Текстильна галузь розвинена найбільше у Північній Італії (Ломбардія, П'ємонт), є такі виробництва і на решті території (Неаполь, Прато).