Відповідь:Мінеральні ресурси Індійського океану
Практично по всій шельфовій частині Індійського океану виявлені поклади нафти і газу. Найбільші запаси зосереджені на шельфі Південно-Східної Азії, де геологічні запаси оцінюються в 2,4 млрд т нафти і 2,3 трлн. м³ газу, найбільші родовища розташовані в нафтогазоносному басейні Перської затоки.
На західних і північно-західних шельфах Австралії відомо 10 родовищ нафти (потенційні запаси 600—900 млн т), біля узбережжя Бангладеш виявлено 7 родовищ газу.
Поклади газу виявлені в Андаманському морі, нафтогазоносні райони — в Червоному морі, Аденській затоці, вздовж узбережжя Африки. З твердих корисних копалин розробляються прибережно-морські розсипи. Найважливіші розсипні родовища в Індійському океані розташовані на узбережжі Південно-Східної Азії (каситеритові — в Індонезії, Малайзії, Таїланді та Індії, рутилові і цирконієві — в Шри-Ланці, монацитові — в Індії і Австралії). У відкритому океані є великі поля залізомарганцевих конкрецій (улоговини: Західно-Австралійська, Центральна, Південно-Аравійська, Крозе та ін.).
У Червоному морі виявлені великі поклади солі, рудоносні осади рифтових западин, збагачених залізом, міддю, цинком і інш. На банці Агульяс виявлені фосфорити.
Біологічні ресурси Індійського океану використовувалися жителями узбереж та островів ще з давніх-давен. І сьогодні більшість острів'ян живуть за рахунок рибальства. Але загалом біологічні ресурси океану вивчені слабко і використовуються недостатньо. Тому за біологічною продуктивністю Індійський океан займає останнє місце серед океанів.
Біологічні:вилов риби,полювання на черепах,китів
Пояснення:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
План характеристики моря: красное море, берингово море. по этому плану
Транспорт належить до головних забруднювачів атмосферного повітря, водоймищ і грунтів. Відбувається деградація екосистем під впливом транспортних забруднень, особливо інтенсивно на урбанізованих територіях. Гостро стоїть проблема утилізації і переробки відходів, що з’являються при експлуатації транспортних засобів. Для потреб транспорту у великій кількості споживаються природні ресурси. Вихлопні гази автомобілів містять більш ніж 200 хімічних сполук-продуктів згорання палива, більшість з яких токсичні.
Не менш небезпечним забруднювачем оточуючого середовища є промислові відходи. В Україні основним джерелом утворення відходів є підприємства гірничо-промислового, хіміко-металургійного, машинобудівного, паливно-енергетичного, будівельного, агропромислового комплексів, а також комунальне господарство. Найтоксичнішими серед них є відходи, що містять важкі метали, нафтопродукти, непридатні для застосування отрутохімікати (пестициди), основна маса яких утворюється в Донецькій та Дніпропетровській областях. Під сховищами токсичних відходів перебуває майже 20 тис.га земель. Це сміття звозиться на звалища, переважна більшість яких є джерелом інтенсивного забруднення води і повітря.
Як свідчать статистичні данні, приблизно 80% всіх шкідливих видів у повітря - наслідок енергетичних процесів (добування, переробка й використання енергоресурсів). Особливо шкідливими є викиди сполук сірки в районах металургійних заводів. Сполучаючись з парами води в атмосфері, триоксид сірки утворює сірчану кислоту, суспензії якої є дуже небезпечними. У викидах ТЕЦ небезпечні також оксиди важких металів, фтористі сполуки, бензоперен, що відносяться до канцерогенних речовин. АЕС разом із електроенергією виробляють велику кількість надзвичайно небезпечних речовин.
Основними негативними наслідками сільськогосподарської діяльності людини є збідніння і виснаження родючих українських чорноземів, промислове забруднення ґрунтів та інтенсивне освоєння цілинних земель, широке розповсюдження монокультур, застосування азотних і нітратних мінеральних добрив.
Всі вище зазначенні чинники згубно впливають на екологічну ситуацію в Україні і викликають такі негативні наслідки як парниковий ефект,кислотні дощі, руйнування озонового шару. У разі подальшого зберігання подібного стану речей наша держава ризикує скотитися в плані екологічної небезпеки для життя людей на рівень африканських країн. Тому ключове завдання активістів екологічних організацій та громадськості - тримати основні екологічні проблеми в фокусі суспільної уваги, добиватися від керівництва держави реального покращення ситуації з охороною навколишнього середовища.