Какие факторы влияют на размещение машиностроительного комплекса. в чем их особенности.

Розташування Місто розташоване на півночі України, на межі Полісся і лісостепу по обидва береги Дніпра в його середній течії. Площа міста 836 км². Довжина вздовж берега — понад 20 км. Рельєф Києва сформувався на межі Придніпровської височини, а також Поліської та Придніпровської низовин. У західній і північно- західній частинах міста поширені дерново- підзолисті ґрунти, у східній – сірі лісові, майже вся центральна частина та великі території Лівобережжя міста вкриті урбаноземами. Клімат Києва помірно континентальний, із м'якою зимою і теплим літом. Середньомісячні температури січня −3,5 °C, липня +20,5 °C. ... Взимку в Києві утворюється сніговий покрив, середня висота покриву в лютому 20 см, максимальна — 440 см. У нашій столиці є чотири ліси: Святошинський, Пуща-Водицький, Голосіївський, Дарницький. Святошинський і Голосіївський ліси – це в основному широколистяні, а Пуща-Водицький і Дарницький – хвойні. Найчисленнішими представниками дикої фауни столиці по праву можна вважати комах, кількість видів яких навіть у межах такого індустріально насиченого мегаполіса, як Київ, налічує кілька тисяч. Особливий природоохоронний та естетичний інтерес викликають великі комахи: бабки, богомоли, коники, метелики, жуки і джмелі. Всього в межах Києва виявлено близько 30 рідкісних і тих, які охороняються, видів комах. До них належать дивовижно чарівні бабки красуня-діва і блискуча, найбільший представник цього ряду дозорець-імператор. Поміж жуків привертає увагу рогач звичайний - вид Червоної книги, що охороняється в масштабі всієї Європи. Його можна зустріти в Голосієві та Пущі-Водиці. Там, де ще залишилися старі верби, зустрічається зелений мускусний вусач. Особливу увагу привертають червонокнижні представники ряду лускокрилі. У заказниках ще можна побачити найбільших денних метеликів — парусників: махаона і мнемозіну. Мешкають у нашому місті й рідкісні нічні метелики. У заказнику „ Лісники”, лісопарку „ Конча-Заспа” та урочищі „Феофанія” ще трапляються великі метелики сатурнії, яких ще звуть „ нічними павиноочками”. Зацікавленість вчених-натуралістів викликають найбільш швидкісні комахи метелики-бражники, які годуються нектаром. У межах Києва є види комах, занесені до Червоної книги: прозерпіна та бражник скабіозовий. У місті зустрічається чимало жалючих комах: джміль моховий і яскравий. Деякі з них потребують особливої охорони, і їх також занесено до Червоної книги. На відкритих ділянках лісопарку „ Конча-Заспа” можна зустріти види, притаманні степовій зоні: сколію-гіганта і яскравих металево-синіх бджіл-теслярів. Цікаво, що звичайну для наших лісів руду лісову мурашку включено до Європейського Червоного списку.  Київ забезпечується питною водою з трьох джерел водопостачання — річок Дніпра, Десни та підземних водоносних горизонтів. Інтенсифікація землеробства, збільшення техногенного навантаження на земельні ресурси, безконтрольне застосування засобів хімізації в умовах низької технологічної культури, інші впливи призводять до прискореної деградації ґрунтів, зниження їх родючості.

Объяснение:

Рассмотрены вопросы методики расчета внутригодового распределения стока основ­ных рек правобережной частиертисского  водохозяйственного бассейна. проведен сравнительный анализ полученных результатов за последние тридцать четыре года с результатами, в  «ресурсах поверхностных вод »  по исследуемому району, а также с данными, полученными за период с условно-естественным стоком воды (1933-73 данные об изменениях в сезонном распределении стока, произошедших за последние тридцать четыре года.  внутригодовое распределение стока, иссле­дование закономерностей которого является од­ним из важнейших вопросов при комплексном использовании водных ресурсов, от года к году постоянно изменяется. это связано с различия­ми в величинах расхода воды в одинаковые фазы водного режима (пики половодья, паводков, низ­кая межень и т. а также со сдвигами во време­ни наступления однозначных фаз режима в раз­личные годы.прежде всего, внутригодовое распределение стока определяет основные параметры водохо­зяйственных сооружений и, следовательно, эко­номическую эффективность водохозяйственных мероприятий и объектов. большое практическое значение имеет разработка методов расчета ха­рактеристик внутригодового распределения стока горных рек, к которым относятся исследу­емые реки правобережной части  ертисского  во­дохозяйственного бассейна (вхб).любых типах внутригодового режима. в этой схеме принимается одинаковая обеспеченность стока за год, за лимитирующий период года и внутри последнего - за лимитирующий сезон. расчет внутригодового распределения произво­дится для нескольких градаций водности.раздельно рассматривается посезонное и внутрисезонное распределение стока. лимити­рующий период и сезон выбираются в зависи­мости от вида хозяйственного использования.эта методика вошла в снип 2.01.14-83 [3] как основная рекомендуемая для расчета вну-тригодового распределения стока рек. именно поэтому она и была принята нами для расчета внутригодового распределения стока основных рек рассматриваемого района.для большинства этих рек, особенно гор­ных, характерно растянутое весенне-летнее по­ловодье и паводки в теплое время года. за поло­водный период, продолжительностью от 4 до 6 месяцев, проходит от 70 до 90% годового стока воды. в связи с неравномерностью внутриго-дового распределения стока осложняется его хозяйственное использование. при использова­нии водных ресурсов в различных сферах хо­зяйственной деятельности наибольший интерес представляет маловодный период года - межень. достаточно подробно вопрос внутригодового распределения стока был ранее рассмотрен в мо­нографии «ресурсы поверхностных вод » [4], изданной в 1969 году, в которой приводятся сведения о внутригодовом распределении по 29 постам на реках правобережной части  ертисского  водохозяйственного  бассейна. следует отме­тить, что по 12 из вышеуказанных створов при­водятся сведения только за средний по водности год в связи с недостатком фактических рядов на­блюдений за стоком воды. за прошедшее время, а это более 40 лет, не только значительно удлини­лись ряды наблюдений, но и были открыты но­вые посты наблюдений, закрыты некоторые ста­рые, а также произошли изменения стока воды под влиянием климатических и антропогенных факторов. исходя из этого, были проведены рас­четы внутригодового распределения стока рек по 25 гидропостам, расположенным в основном в замыкающих створах на нижней границе зоны формирования стока правобережной части водо­хозяйственного бассейна  верхнего  ертиса. рас­чет внутригодового распределения стока произ­водился по методу компановки в последователь­ности, изложенной в [2, 4]. при этом использо­ваны данные за весь период фактических на­блюдений, который был условно разделен на два периода - до 1973 года (условно-естественного стока) и с 1974 года по 2007 г. (с антропогенным влиянием на естественный режим стока). по 5 гидропостам данные получены впервые. при расчетах принимались ряды, имеющие не менее 12 лет наблюдений. при рядах, недостаточных для выделения лет различной водности, расчет проводился в среднем за весь период наблюде­ний. к таким постам относятся только 3 поста, два из которых были открыты после 1974 года (р.  глубочанка - с. белокаменка, 1974 г. и р. оба - с. каракожа, 1978 а гидропост р.  шульбинка  - с.новая шульба, хотя и действовал в пери­од 1958-1988 гг. (30 лет), но имеет значительные пропуски в рядах наблюдений за стоком, что не позволило подобрать для расчета необходимое количество полных лет наблюдений.