Чи існує зона арктичних пустель і льодовиків на вершині найвищої гори африки кіліманджаро(5895м), якщо біля її підніжжя (абсолютна висота 900м) середньоріччі температури становлять +20°с?

Під формою суспільної організації виробництва розуміють певний б організації господарської діяльності населення. Однією з основних форм є концентрація, тобто зосередження виробництва на великих підприємствах або значної кількості підприємств однієї або суміжних видів господарської діяльності на обмеженій території (територіальна концентрація виробництва). Завдяки масовому виробництву продукції та економії на перевезеннях територіальна концентрація виробництва дає змогу отримувати більш дешеву і якісну продукцію, а тому мати високі прибутки (мал. 1). Частина прибутків спрямовується на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, а також на подальший розвиток підприємств. Це є необхідною умовою для нарощування обсягів виробництва, у тому числі завдяки застосуванню сучасних технологій та новітнього високопродуктивного обладнання.

Концентрація виробництва відбувається переважно навколо центрів виробництва, які формуються в найбільших містах. У тих випадках, коли відбувається агломерування, тобто центр розширюється і в ньому зосереджується все більша кількість підприємств, утворюються агломерації.

Концентрації сприяє ще одна форма суспільної організації виробництва — спеціалізація — поділ праці за видами продукції, який може відбуватися як на окремих підприємствах, так і на територіях (наприклад адміністративних областей), де вони розташовані (мал. 2).

Как и большинство древних городов Восточной Европы, Витебск возник у слияния двух рек - Западной Двины, несущей свои воды в Балтийское море и Витьбы, от которой и пошло название города.

Археологические исследования свидетельствуют, что в устье Витьбы существовали поселения, основанные балтскими племенами, которых к IX веку сменили славянские племена кривичей.

Согласно легенде, город был заложен киевской княгиней Ольгой в 974 году и в древнерусских летописях упоминается с 1021 года. Расположенный на перекрестке важнейших торговых путей древности («из варяг в греки» и Великого Волжского (Булгарского), к концу XII веку Витебск превращается в центр ремесла и торговли, становится центром удельного княжества, подчиняющегося Полоцким, а временами, Смоленским князьям.