Почему разные животные живут в разных местах планеты? вопрос такой, гуглить бесполезно, там все равно ничего

разные погодные условия, питание, условия влияющие на размножение и.т.д, море факторов можно придумать.

Трудова еміграція почалася у 1877 коли перша хвиля українських переселенців, прибувши із Закарпаття до США, влилася в лави шахтарів штату Пенсільванія. Найбільше ж українські селяни прагнули одержати для сільськогосподарського обробітку земельну ділянку - гомстед (земельна ділянка, яка надавалася з державних земельних фондів на пільгових умовах у США та Канаді тим, хто бажав вести фермерське господарство).

Масова еміграція західноукраїнського селянства розпочалася у 80-х pp. XIX ст., а найбільших розмірів досягла на початку XX ст.

Наприкінці XIX ст. не набагато меншою за кількістю була українська іммігрантська громада Канади. Переважну більшість становили галицькі та буковинські українці. Вони селилися на безлюдних місцях Західної Канади, де й одержували гомстеди. Отримавши власне господарство, сусіди по гомстедах будували свої житла, утворювали поселення з церквою, школою, поштою. Так виникли українські селища. Як і українці-першопоселенці у США, їхні земляки в Канаді одне з перших своїх селищ також назвали Україною.

Відбувалася вона у формах постійної переселенської й тимчасової заробіткової еміграції. Постійна переселенська еміграція відбувалася переважно до Бразилії, Аргентини, США і Канади. На тимчасові сезонні роботи західноукраїнські селяни щорічно виїздили до сусідніх країн – Угорщини, Західної Австрії, Німеччини, Румунії, Росії, Франції та інших країн.

Основна маса постійних емігрантів вирушала за океан. Для організації набору й перевезення переселенців існували спеціальні компанії. їхні агенти розповсюджували листівки, у яких змальовували принадні умови переїзду та поселення на нових землях, обіцяли селянам можливість безкоштовного отримання землі, добру платню у промисловому та сільськогосподарському виробництві. Агенти компаній були зацікавлені у збільшенні кількості емігрантів, оскільки отримували за кожного завербованого гроші: за дорослого – 5 доларів і 2 долари за дитину. При цьому умови перевезення через океан більшості західноукраїнських селян вельми нагадували транспортування африканських рабів у минулі часи. За другу половину XIX ст. зі Східної Галичини й Північної Буковини виїхало в пошуках кращої долі за океан близько 250 тис. осіб. Закарпаття упродовж 1871–1900 pp. залишили 170 тис. переселенців.

Представления о границе европы и азии стали формироваться более трех тысяч лет: с тех самых пор, когда началось описание земель, входивших в состав египта, греции, древнего рима и соседних с ними территорий. по мере развития мореплавания, после первых кругосветных путешествий и великих открытий xv-xvii веков у человечества сложились общие представления о материках, континентах и частях света, представляющих сушу земли. вместе с тем, до начала xxi века у исследователей нет единого мнения о количестве материков и континентов на земле, а также, что такое европа и азия – только разные части света или разные материки?   к концу xviii века ученые, казалось, пришли к единому мнению, что на земле существует семь материков: азия, африка, северная америка, южная америка, антарктида, европа и австралия и шесть частей света, так как северная и южная америки составляют единую часть света – америку. однако после исследований а.гумбольдта (1915), многие ученые объединяют европу и азию в один материк евразию и выделяют на земле только шесть материков (александровская и др., 1963).  вопроса о границе европы и азии начинается в глубокой древности. подробный обзор представлений о границе европы и азии был дан в работе а.б.дитмара (1958). не вдаваясь в детали, отметим, что еще финикийцы за 9-8 веков до нашей эры выделяли на земле три части света: европу (от финикийского «эреб» – заход солнца, запад), азию (греч. asia, от ассирийского и финикийского «асу» – восход, восток) и ливию – единственную известную в то время часть африки. эти три части света в средние века получили название «старый свет», а открытые в xvi-xviii веках америка и австралия – «новый свет». первоначально древние греки проводили границу между европой и азией по понту (черное море). позднее римляне отодвинули границу на меотиду (азовское море) к керченском проливу и реке танаис (дон). эти представления о границе получили отражение в трудах геродота, полибия, страбона, помпония мела, клавдия птолемея. авторитет птолемея, отразившего европу и азию на своих картах, способствовал тому, что граница по азовскому морю и дону оставалась незыблемой до xviii века (меховский, герберштейн, барбарини, клювер и подобные представления о границе по дону мы находим у козьмы индикоплова (vi мартина бельского (1550 г.) и герарда меркатора (xvii взгляд на реку дон как природную границу между европой и азией был распространен в источниках, например, в известных переводных и компилятивных изданиях в московской руси под названием «космография», издававшихся в xvii веке вплоть до 1682-1688 гг. (лебедев 1949). граница на дону присутствует даже в трактате м.в.ломоносова «о слоях земных» (1757-1759). хотя к этому времени появились иные представления.