Укаких сухопутных животных есть морские родственники? ёж, заяй, страус, орёл или лев?

мне кажется что ёж.потому что в морях же тоже есть морские ежи))

в горно-лесной зоне, в связи с большой расчлененностью рельефа и разнообразием климатических условий, наблюдается довольно пестрый по составу почвеаный покров. в зависимости от высокой облесенности территории, повышенного количества атмосферных осадков здесь типы почв, связанные с процессами оподзоливания.на склонах хребтов и олюк распространены щебенчатые и дресвяные оподзоленные суглинистые и супесчаные почвы, составляющие основной почвенный фон зоны. под хвойными лесами находятся типичные подзолистые почвы. под лесами смешанными и лиственными распространены темно-серые лесные оподзоленные почвы, серые лесные оподзоленные почвы и светло-серые лесные оподзоленные почвы.на краях уфимского плато, заходящих в пределы пашей области и других выровненных открытых водораздельных пространствах, сложенных известняками, сформировались деградированные и черноземы. на понижениях, с близким залеганием грунтовых вод, встречаются лугово-под-золистые, лугово-болотные и аллювиальные почвы.под пашню в горно-лесной зоне используются, в основном, серые лесные почвы, оподзоленные и деградированные черноземы. наиболее плодородными из них являются последние виды почв. содержание гумуса в них 6—9%, мощность гумусового горизонта достигает 30—40 см, что позволяет производить вспашку на полную глубину. несмотря на высокое естественное плодородие, оподзоленные и черноземы положительно реагируют на внесение органических и минеральных удобрений. выращивание высоких и устойчивых урожаев на серых лесных оподзоленных почвах требует применения органо-минеральных удобрений в виде комшстов, приготовленных из торфа, навоза и фосфоритной муки. подзолистые почвы зоны для сельскохозяйственного производства не используются, так как залегают под лесом и на крутых склонах гор.

в почвенном покрове лесостепной зоны черноземы и светло-серые лесные оподзоленные почвы. на севере и востоке области большое место занимают оподзоленные черноземы, солонцы, солончаки и солончаковые черноземы. богатые гумусом черноземы, покрывающие пространство между чебаркулем и верхнеуральском, относят иногда к тучным.  солонцово-солончаковые почвы занимают значительные площади в районах, расположенных на западно-сибирской низменности. в березовых колках здесь нередко встречаются солоди. солодь — вид почвы, характеризующийся сильно вымытым верхним горизонтом, имеющим белесоватый цвет. они чаще всего встречаются в лесостепной зоне в блюдцеобразных западинах и лиманах с повышенным увлажнением.в лесостепной зоне наиболее широко используется в сельскохозяйственном производстве основной тип ее почв — черноземы, в том числе и тучные черноземы. в этих черноземах удачно сочетаются благоприятные свойства с обеспеченностью основными элементами питания растений.почвы степной зоны более однообразны. типами почв являются: черноземы обыкновенные и черноземы тучные (верхнеуральский район), черноземы южные и темно-каштановые почвы (карталинский и брединский районы), и солонцеватые черноземы и солонцы.сравнительно небольшие площади в степной зоне занимают солончаки и аллювиальные почвы. солончаки распространены не только в степной, но и в лесостепной зонах. обычно они занимают пониженные участки рельефа, располагаются вокруг рзер и болот, иногда в долинах рек.

Компоненти і чинники природно-територіальних комплексів (ПТК). З попередніх курсів географії ви вже знаєте, що компоненти природи на тій чи іншій території перебувають у складних взаємозв’язках і взаємодії. Внаслідок такого тісного поєднання природних компонентів виникають природні комплекси.

Найбільшим природним комплексом Земної кулі є географічна оболонка, що утворилася в результаті взаємодії верхнього шару літосфери, нижнього шару атмосфери, гідросфери і біосфери. Географічна оболонка неоднорідна, адже взаємодія компонентів природи по-різному відбувається на материках і в океанах, на рівнинах і в горах, на схилах гір і в передгір’ях, у річкових долинах і на вододілах. Різна ця взаємодія і в полярних, помірних, тропічних чи екваторіальних широтах. Тому в межах географічної оболонки розрізняють різні за величиною відносно однорідні частини –

природно-територіальні комплекси (а у водних басейнах – природно-аквальні комплекси). ПТК формуються в результаті тривалої взаємодії на певних територіях таких природних компонентів , як геологічна основа і гірські породи, рельєф, клімат, води, ґрунти, мікроорганізми, рослинність і тваринний світ. Для ПТК характерна подібність внутрішньої будови і Основними

чинниками розвитку ПТК є сонячна радіація, внутрішня енергія Землі й енергія її обертання, а також процеси, що відбуваються в атмосфері, гідросфері та біосфері. Ці енергетичні чинники впливають на розвиток комплексу через основні фізико-географічні процеси – теплообмін,

вологообмін, обмін мінеральних та органічних речовин.

Завдяки тісним взаємозв’язкам між компонентами ПТК є надзвичайно цілісним, досконалим і водночас вразливим утворенням. Порушення чи зміна хоча б одного з компонентів відразу ж впливає на інші компоненти через невидимі на перший погляд зв’язки. В результаті комплекс видозмінюється або ж зникає взагалі, поступаючись новому ПТК. Це яскраво можна проілюструвати на прикладі змін, які відбулися в болотах Полісся наприкінці ХХ ст. Ці ПТК сформувалися на водотривких породах в умовах підвищеного рівня ґрунтових вод і виходу їх на поверхню численними джерелами. Над ними створився своєрідний мікроклімат з підвищеною вологістю повітря, який підтримував існуючі там рослинність і тваринний світ. Болота вкриті торфово-болотними ґрунтами, порослими вологолюбною трав’яною, моховою, чагарниковою чи деревною рослинністю. Це сприяло поширенню багатьох видів земноводних, плазунів і комах, що у свою чергу приваблювало різноманітне птаство. Достатньо було зруйнувати водотривкий шар порід, перетнувши його осушувальним каналом, як знизився рівень ґрунтових вод, а, отже, змінився водний режим комплексу. Відповідно мікроклімат став сухішим, рослинність і тваринний світ зазнали змін. На місці колишнього болота з’явилися луки з бідною рослинністю, вкриті сухими легко займистими торфовищами.

За час формування поверхні нашої країни на одних і тих самих ділянках виникала і змінювалася велика кількість ПТК. Адже неодноразово чергувалися суходіл і море, змінювалися геологічна будова та кліматичні умови, зникали одні й з’являлися інші рослини і тварини (див. геохронологічну таблицю). Сучасні ПТК почали формуватися після танення останнього льодовика лише 10 – 12 тис. років тому. Їх компоненти та властивості продовжують змінюватися в часі, інколи на очах і доволі суттєво. Поряд з природними чинниками значний вплив на ПТК має діяльність людини (антропогенний чинник), що часто призводить до різких змін у комплексах за короткий проміжок часу. Людина прагне змінити компоненти ПТК для своїх потреб. Проте часто невиважене втручання в природні процеси призводить до негативних наслідків.