Самая глубокая впадина на евразий? 1)прикаспийская низменность. 2)западно-сибирская низменность 3)впадина мёртвого моря 4)побережье северного моря.

3) впадина чёрного моря.

впадина мётрвого моря-3

по-моему где-то  -418 метров

Объяснение:Степова зона лежить у південній частині України і займає 39 % її території. На півночі межує з лісостеповою зоною, на півдн ться до узбережжя Чорного й Азовського морів і передгір’я Кримських гір. Охоплює більшу північну частину Кримського півострова. Зона степу ться від державного кордону з Молдовою і Румунією на південному заході до кордону з Росією на північному сході та сході.

У зв’язку з рівнем забезпечення теплом і вологою, характером ґрунтово-рослинного покриву степова зона поділяється на три природні підзони: північностепову, середньостепову та південностепову (сухостепову).Клімат зони степу помірний континентальний.  Тут за низької вологості повітря часто бувають суховії, посухи, пилові та чорні бурі, які завдають шкоди сільському господарству.Найбільше природне багатство степової зони – її ґрунтові ресурси, серед яких переважають чорноземи. Саме завдяки їхній високій родючості степ є основним сільськогосподарським районом, де вирощують пшеницю, кукурудзу соняшник, кавуни.  Ґрунти сформувалися на лесових відкладах. Залежно від рівня зволоження та характеру рослинності у степовій зоні утворилися різні зональні типи і підтипи ґрунтів. У північностеповій підзоні виникли чорноземи звичайні зі значним вмістом гумусу. Найбільший його вміст мають чорноземи Приазовської височини (7,2 %). У середньостеповій підзоні поширені чорноземи південні, в яких вміст гумусу зменшується до 5 %, наявні включення гіпсу на певній глибині. У найбільш посушливій південностеповій (сухостеповій) підзоні сформувалися каштанові ґрунти з невеликою часткою гумусу та близьким до поверхні заляганням гіпсу.  

    У степах формуються деякі азональні типи ґрунтів. На терасах річок виникли лучно-чорноземні ґрунти. У південностеповій підзоні у подах в умовах промивного режиму трапляються солонці, солончаки та солоді. Солончаки – це ґрунти, постійно насичені солями у верхніх горизонтах, що пригнічує ріст і розвиток рослин. Вміст гумусу – 1–2 %. На поверхні ґрунту наявна сольова кірка. Утворюються внаслідок випаровування мінералізованих підземних вод, що залягають близько до поверхні. Солоді формуються у зниженнях рельєфу (часто у подах) на краще зволожених землях унаслідок розсолення та вилуговування засолених ґрунтів. Солі при цьому вимиваються на певну глибину, як і у солонців, що менш засолені, ніж солончаки. Вони лужні, потребують гіпсування. Солончаки, солоді та солонці або зовсім не використовують, або використовують для випасання овець і великої рогатої худоби. Основний захід меліорації – промивання солончаків прісною водою, зокрема з метою зниження рівня ґрунтових вод. У степовій зоні за надмірного зрошення розвиваються процеси вторинного засолення ґрунтів, коли солонці знову перетворюються на солончаки. Причиною цього є підйом рівня засолених підземних вод.   Рослинність степової зони відрізняється від лісостепу відсутністю лісів на вододілах. Лісом і чагарниками на півночі степової зони бувають вкриті лише байраки. Переважає дуб, до якого домішуються клен, липа, ясен, глід, шипшина, мигдаль, степова вишня. Лісистість степової зони становить 3 %.

1. река Обь.

2. река в России, которая протекает в Западной Сибири.

3. Исток -  при слиянии рек Бии и Катуни на Алтае ;

Устье -  образует Обскую губу и впадает в Карское море.

4. с юга на север.

5.Река Обь меняет свой характер течения в зависимости от рельефа местности ,по которой она протекает в верхней части довольно быстрее ,но расширение русла реки  увеличиваемая  глубины скорость заметно падает и ускоряется.Река имеет наклонное течение.

6.Основным притоком реки является Иртыш

Другие значимые притоки:

левые — Песчаная, Ануй, Чарыш, Алей, Барнаулка, Касмала, Шегарка, Чая, Парабель, Васюган, Большой Юган, Северная Сосьва, Щучья, Сыня;

правые — Чемровка, Чумыш, Бердь, Иня, Томь, Чулым, Кеть, Тым, Киевский Ёган, Вах, Ватинский Ёган, Тромъёган, Пим, Лямин, Казым, Полуй.

7.Питание реки преимущественно снеговое, на Алтае — смешанное: доля снегового питания — 40 %, ледникового 22 %, дождевого 19 % и грунтового 15 %; в таёжной зоне доля снегового питания — 55 %, дождевого — 25 %, грунтового — 20 %.

8. За период весенне-летнего половодья река приносит основную часть годового стока. В верхнем течении половодье — с начала апреля, в среднем — со второй половины апреля, а в нижнем — с конца апреля — начала мая. Подъём уровней начинается ещё при ледоставе; при вскрытии реки в результате заторов — интенсивные кратковременные подъёмы уровней. Из-за этого у некоторых притоков возможно обращение направления течения. В верхнем течении половодье заканчивается в июле, летняя межень неустойчива, в сентябре — октябре дождевой паводок. В среднем и нижнем течении спад половодья с наслаивающимися дождевыми паводками продолжается до ледостава. В среднем река находится подо льдом от 180 до 220 дней в году, в зависимости от того, насколько сурова зима.

9. Судоходство, рыболовство, строительство и использование ГЭС

Объяснение: