С, уже ничего не понимаю, а в учебнике половину не написано : с

У  західній європі  цю епоху називають ранній сучасниий європейський період, що включає в себе протестантську  реформацію,  європейські релігійні війни,  епоху великих ічних відкриттів  і початкуєвропейського колоніалізму, зростання сильного централізованого уряду, початок формування  національним держав, які є прямими попередниками сучасних держав, епоху  просвітництва  і наукових досягнень першого етапу  промислової революції. поява культурного і політичного домінування  західного світу  протягом цього періоду відома як  велика дивергенція. раннього сучасний період закінчується  французькою революцією,наполеонівськими війнами  і ліквідацією  священної римської імперії  навіденському конгресі. в кінці раннього сучасного періоду  британська  таросійська  імперії перетворилися на світові держави, в той час як три великі  азіатські  імперії раннього сучасного періоду, османська туреччина, індія моголів та китай цінь, увійшли у період стагнації або занепаду. відродження та «ранній новий час» вислів «ранній новий час» часто вважають тотожним термінувідродження. проте, «відродження» правильно вживати у відношенні до ряду різноманітних культурних подій, які сталися за кілька сотень років у різних частинах європи  — особливо у центральній і північній  італії  — і, охоплює перехідний період від пізньосередньовічної цивілізації до початку раннього нового періоду. в образотворчому мистецтві і архітектурі, термін «ранній новий час» не є прийнятним, тому що епоха відродження виразно відрізняється від нього. визначення «ранній новий час» може стосувати лише при вивченні літератури цього періоду. європейська музика раннього сучасного періоду, як правило, ділиться на музикувідродження  і  бароко. так само, філософія поділяється нафілософію відродження  і  просвітництва. інші галузі відзначаються набагато більшою послідовністю протягом усього періоду, наприклад війна і наука.

5апреля 1453 года турки начали осаду константинополя, который был неприступной крепостью. ещё раньше султан построил на босфоре румелийскую крепость (румелихисар), которая перерезала коммуникации между константинополем и чёрным морем, и одновременно послал экспедицию в морею, чтобы помешать греческим деспотам мистры оказать столице. городские стены константинополя против турецкой армии, состоявшей из примерно 160 тыс. человек, император константин xi палеолог смог выставить едва лишь 7500 солдат, из которых по крайней мере треть составляли иностранцы; византийцы, враждебно относившиеся к церковной унии, заключённой их императором, не испытывали желания воевать. тем не менее, несмотря на мощь турецкой артиллерии, первый приступ был отбит (18 апреля). мехмеду ii удалось провести свой флот в бухту золотой рог и таким образом поставить под угрозу другой участок укреплений. однако штурм 7 мая опять не удался. но в городском валу на подступах к воротам св. романа была пробита брешь. в ночь с 28 мая на 29 мая 1453 года началась последняя атака. дважды турки были отбиты; тогда мехмед бросил на штурм янычар. в то же время генуэзец джустиниани лонго, бывший вместе с императором душой обороны, получил серьёзное ранение и оказался вынужден покинуть свой пост. это дезорганизовало защиту. император продолжал доблестно сражаться, но часть вражеского войска, овладев подземным ходом из крепости — так называемой ксилопортой, напала на защитников с тыла. это был конец. константин драгаш погиб в бою. 30 мая 1453 года, в восемь часов утра, мехмед ii торжественно вступил в столицу и приказал переделать центральный собор города — собор святой софии — в мечеть. последние остатки некогда великой империи — морея и трапезунд — попали под турецкое владычество в 1460 и 1461 году соответственно. османская империя двинулась на европу.