Історія україни. висловіть власну думку про внесок запорозької сечі та гетьманщини в національно-визвольну війну.

Адміністративно-територіальний поділ земель нової (підпільненської) січі. нова (підпільненська) січ проіснувала сорок один рік (1734—1775 навколо січі розташовувалися землі («вольності») війська запорозького. у цей час запорожжя поділялося на адміністративно-територіальні округи — паланки. у зо— 40-х рр. xviii ст. їх налічувалося не більше п'яти (пізніше їхня кількість зросла до восьми).адміністративним центром паланки була укріплена слобода, де стояв гарнізон, розміщувалися полковник і старшина. паланкова старшина зосереджувала у своїх руках військову,  фінансову, судову та адміністративну владу.адміністративним центром запорожжя була січ. на січі військовими й одночасно господарськими одиницями були 38 куренів, до яких приписували всіх козаків. запорозька адміністрація, як і раніше, обиралася козаками на радах, перед якими вона і мала звітувати. вища військова або кошова старшина обиралась один раз на рік на загальній військовій або січовій раді, яку за звичаєм скликали 1 січня. у другій половині xviii ст. роль січових рад зменшилась, натомість посилилось значення старшини. земля вважалася загальновійськовою власністю. кожний козак, який мав певне майно і був спроможний вести власне господарство, міг отримати її від коша у власність і заснувати власний зимівник (хутір). свій зимівник козак міг продати, віддати в заставу, подарувати тощо. однак козацька старшина самочинно привласнювала пасовища, і та мисливські угіддя. вона встановлювала звичай збирати з шинкарів і ремісників двічі на рік «подарунок» на свою користь.освоєння нових земель. нова січ значно відрізнялася від запорозького війська по¬передніх часів. козацька старшина перетворилася на заможних землевласників. основою їхньої діяльності став розвиток господарства, а не військові походи. козацька старшина перетворила запорожжя часів нової січі на край квітучої ринкової економіки, що базувалася на передових господарських засадах. однак разом із тим виникли й нові проблеми.на запорожжя тікали, щоб не працювати на панів і жити «по-людськи». але у xviii ст. війни бували досить рідко і не приносили такого збагачення, як раніше. для того щоб прожити, козакам доводилося ставати до роботи. господарем його був представник козацької старшини, який мало чим відрізнявся від пана.яскравим свідченням соціальних проблем на запорожжі ставали повстання незаможних козаків і зворотні хвилі втікачів. вони переселялися на засновані російським урядом «слободи». це із середини руйнувало весь соціальний організм нової січі.одночасно із цим козацька старшина була неспроможна власними силами швидко колонізувати всі землі запорожжя. небезпеку цього добре розумів останній кошовий отаман війська запорозького низового петро калнишевський (1690—1803).за розпорядженням кошового всіх селян-утікачів, що прибували на січ, перестали записувати до  козацькогореєстру. їх розселяли «» на вільних землях, «щоб сторонні не мали можливості влазити до тих місць». за час свого гетьманування п. калнишевський заснував кілька сотень нових сіл на землях запорожжя. однак, для того щоб перешкодити намірам російського царизму, цього було недостатньо.обмеження російським урядом «вольностей» запорожжя.

ответ:

царь ввел новые центральные учреждения. так называемые приказы. среди них- монастырский, хлебный, московскиц, тайных дел, рейтарский, счетный, литовские. было издано соборное уложение, которое отвечало за крестьян, за вьезд и выезд за границу, отвечал за крестьян. он так же подтверждал статус царя. он отвечал за нарушения законов. они разделили преступления на виды- против церкви, против государя, за нарушение порядка , против благочиния, должностные преступления, против личности, имущественные прест., прест., против нравственности. назначил наказания.

объяснение:

Подойдя к городу, войска монголов потребовали его сдачи. жители козельска решили на совете: «наш князь младенец, но мы, как правоверные, должны за него умереть, чтобы в мире оставить по себе добрую славу, а за гробом принять венец бессмертия», «главы своя положити за христианскую веру». началась семинедельная осада. арабский рашид-ад-дин, рассказывая о длительной осаде козельска, говорил, что город был взят за три дня только тогда, когда через 2 месяца подошли войска кадана и бури. с стенобитных машин-пороков татарам удалось разрушить часть крепостных стен и подняться на вал, где «бысть брань велика и сеча зла». разгорелась кровавая схватка, «козляне же ножи резахуся с ними» (судя по всему, имеются ввиду упоминаемые в «слове о полку игореве» т. н. засапожные ножи). судя по всему, осаждённым удалось отбить атаку, потому что сразу вслед за этим было принято решение о вылазке. козельцам удалось уничтожить осадные машины и 4000 монголов (в том числе троих сыновей темников), но и сами участники вылазки погибли (во время строительства в конце xix века железной дороги на тулу строители обнаружили захоронение из 267 черепов[2], что примерно соответствует оценке академиком рыбаковым б. а. населения княжеского замка того времени). лишившись своих защитников, город пал. завоеватели не пощадили никого, включая грудных младенцев, «отрочят сосущих млеко». малолетний князь василий, по этому же летописному преданию утонул в крови: «о князи василии не ведомо се: инии глаголяху, яко в крови утопе, понеж бо млад бе». чудовищный по последствиям для северо-восточной руси набег был закончен.