Обряды убранство католической церкви. время и условия раздела церкви. право выбора религии, церкви. влияние церкви на быт прихожан.

Основу церковного культа составляют таинства — видимые знаки невидимой благодати божией. таинствами именуются установленные иисусом христом для блага и спасения людей действия. их символика верующим осознать любовь бога к людям. участвуя в этих действиях, человек, согласно учению церкви, получает благодатную свыше. католическая церковь, как и православная, признаёт семь таинств:   крещение, (или конфирмация), евхаристию, покаяние, елеосвящение (или  больных), священство и брак.   понимание смысла этих таинств в католической церкви сходно с православным. есть лишь частные отличия в толковании отдельных их сторон. различаются также сложившиеся внешние формы осуществления таинств и некоторые церковно-правовые предписания, связанные с ними. согласно вере церкви, таинство совершается ни кем иным, как богом, оно лишь осуществляется посредничеству земного служителя — епископа или священника. крещение.   согласно учению церкви, при крещении человек приобщается к освящающей благодати божией, от которой весь человеческий род отпал в грехопадении, и очищается от первородного греха, а если крещение принимается в сознательном возрасте, то от всех своих прежних грехов.   крещение возрождает человека и вводит его в церковь — в семью детей божиих. существуют некоторые отличия между крещением в православной и католической церквах. если в православии практикуется троекратное погружение крещаемого в воду (в особых случаях оно заменяется возлиянием воды), то у католиков латинского обряда крещение совершается посредством троекратного возлияния воды на голову крещаемого.  католическая церковь, как и православная, предписывает верующим крестить детей вскоре после рождения. крещение, таким образом, происходит по вере родителей, на которых ложится ответственность за дальнейшее христианское воспитание ребёнка. поэтому в тех случаях, когда родители недостаточно готовы к этому, католический священник может отложить крещение, если жизни младенца ничто не угрожает. взрослые, желающие принять крещение, должны подготовиться к таинству, т. е. пройти катехизацию.  её сроки неодинаковы в разных поместных церквах (в россии — один год), а в некоторых случаях устанавливаются индивидуально. за время катехизации кандидату (именуемому катехумвном, или оглашаемым) надлежит изучить основы веры и убедиться в серьёзности своего намерения войти в церковь. существуют особый обряд вступления в число катехуменов церкви, ритуалы испытаний — скрутиний, когда кандидат перед священником и общиной подтверждает свою готовность стать христианином.

извини что я не всё знаю :_-/

1. Неурожаи и голод 1601-1603 годов. Общество в России тогда было аграрным, свыше 90% населения составляли крестьяне, черноземы Поволжья и юга были мало освоены из-за набегов крымских татар. Это влияло на урожаи.

2. Следствия "порухи", то есть позднего этапа правления Ивана IV с разорением ряда районов страны набегами крымских татар и Ливонской войной.

3. Общая бедность государство. У царства Русского не было своих запасов золота, серебра, металлов, торгового флота, доход от сибирской пушнины к 1600 году еще невелик.

Період з вересня 1939 року до червня 1941 року в (пост-)радянському наративі називається "захистом" Західної України перед "фашистськими загарбниками". У не-радянському українському та польському наративі — окупацією — хоча для одних це Західна Україна, для других — Східні Креси. Радянська пропаганда замовчувала, що розподіл Польської держави відбувся за договором з нацистами, тому намагалась довести у пропаганді наступу свій міжетнічний альтруїзм. Александер Ват вказує, що наступ військ у тогочасній радянській пропаганді називали передусім "Польською війною", можливо, як спроба змити ганьбу програної війни 1920 року. Атака у вересні 1939 року Радянського Союзу та "захист" України й Білорусі відбулись не в інтересах місцевих жителів, але в поточних інтересах Радянського Союзу — відволікання війни з Німеччиною.Застосування терміну "окупація" в період 1939–1941 років пов'язане з невизнанням на міжнародному рівні захоплення східної частини Польської держави СРСР, а також з фактичним невизнанням нової влади більшістю населення окупованих територій. Цей період в сучасному публічному і науковому дискурсі часто називають "першою" окупацією, що імплікує, що наступ радянських військ у 1944 році був початком "другої" окупації. У післявоєнні роки, однак, застосування цього терміна є більше виразом моральної оцінки цього періоду, ніж політичної і суспільної ситуації. Включення Західної України (південно-східної Польщі у міжвоєнний період) до складу СРСР було тоді уже міжнародно визнане. У наступні декади значна частина українців глибоко адаптувалась і долучилася до проекту творення Радянської України на приєднаних територіях чи то активною позицією участі в нових структурах влади і суспільства, чи то пасивним прийняттям ситуації.Зараз в Україні в академічному і публічному дискурсах вживається два терміни на означення радянського періоду — радянський і совєцький. Другий використовують, щоб підкреслити чужість радянської політики й культури та применшити масштаб залучення українського суспільства до проекту Радянської України.17 вересня 1939 року радянські солдати перетинають східні кордони Польщі. Через п’ять днів Львів капітулює, владу в місті повністю переймає радянська адміністрація. Наступ на Польщу відбувається згідно з таємним протоколом нацистсько-радянського пакту Молотова — Ріббентропа. Офіційно Молотов, після консультації з німецьким послом, виправдовує атаку розпадом Польської держави внаслідок наступу нацистських військ та потребою захисту білоруського й українського населення. Окупація близько половини території міжвоєнної Польщі відбувається з порушенням попередніх численних договорів.Радянська влада зразу почала поширювати пропаганду: на плакатах розвішаних по місті, на шпальтах (нових) газет, на фабриках. Пропаганда зображувала картину міжвоєнної Польщі як капіталістичної держави “панів” та вихваляла Жовтневу революцію. Радянські пісні лунали з репродукторів на вулицях. Поширювано атеїзм — святкування Нового року мало замінити висміюване Різдво. До Львова привезли радянських українських митців, зокрема Олександра Довженка, Павла Тичину та Олександра Корнійчука. Радянська влада запрягає в колеса пропаганди також польських письменників лівих поглядів, частково комуністів, які втекли з Варшави. Серед них була Ванда Васілевська, Єжи Борейша, Анатоль Штерн. Підставою поширення нового світогляду були нові школи.