Основные направления внутренней и внешней политики наполеона

Во внутренней политике империи вначале наметились благоприятные перспективы. бонапарту удалось быстро наладить хорошее , оздоровить финансы и значительно поднять уровень промышленного и сельскохозяйственного производства. повысился уровень образования и гражданского воспитания, укрепилось уважение к семье и отечеству, возродились на новой основе благородство и гражданская добродетель.внутренняя политика наполеона состояла в укреплении его личной власти как гарантии сохранения результатов революции: гражданских прав, прав собственности на землю крестьян, а также тех, кто купил во время революции национальные имущества, то есть конфискованные земли эмигрантов и церкви. основным направлением внутренний политики бонапарта позже,  было установление своего господства во франции.  во внешней политике с приходом к власти наполеона в политике франции стала просматриваться тенденция к унификации европы, что вызывало жесткую конфронтацию. 

Объяснение:

У монографії досліджуються витоки московської концепції Переяславської Ради 1654 року. Зроблена спроба вписати генезу вказаної

концепції в контекст експансіоністських стратегій Московії XIV -

першої половини XVII, які у свою чергу розглядаються на тлі східноєвропейських аналогів. При цьому відфільтровується образ Московії

в світобаченні українського козацтва в XVI - середині XVII ст., з’ясовуються особливості московської політики Богдана Хмельницького

1648-1653 років.

Для науковців, викладачів вузів, студентів, усіх, хто цікавиться

Відповідь:

Актуальність. 700-річчя османської державності (1299-1999) - подія, зазначена ООН і по-різному зустрінутий громадськістю та вченими різних країн. Залишимо осторонь гострі політичні оцінки і ретроспекції тенденційного характеру, які в надлишку з'явилися в зв'язку з цим - умовної - датою. Європа ще не охолола від Хрестових походів, як зі Сходу потягнуло обпалюючим жаром нових воєн. Спочатку біля кордонів втомленою Візантії, а потім і далі - на курних дорогах Балкан, протоптаних хрестоносцями, з'явилися мовчазні смагляві вершники. У другій половині XIII - на початку XIV ст. на півострові Мала Азія, або інакше в Анатолії, почала складатися нова держава - Османська імперія. Її становлення, як вся специфіка цивілізаційного типу, була безпосередньо пов'язана з військово-міграційними процесами. Суть справи в тому, що друга (після сельджуків) хвиля переселення тюркського етносу в Малу Азію з далеких в Центральної Азії була ініційована потужним тиском татаро-монгольського

Детальніше - на -

Пояснення: