Почему плата за отсталость страны-эмиграция

Можно согласиться с авторами, потому что во первых, недостаточное развитая материальная база науки, что ведет к эмиграции лучших умов заграницу. во-вторых, более низкий уровень жизни, чем в странах западной европы, обусловленый почти 200 летним отставанием заставляет людей уесжать заграницу в поисках материального благосостояния. в-третьих, не развитая система защиты гражданских прав человека заставляет людей эмигрировать в страны с развитым гражданским обществом и , которые являются правовыми государствами.

С XIV века лич­но сво­бод­ные чер­но­сош­ные кре­сть­я­не, ко­то­рые не­сли государственные по­вин­но­сти, вла­де­ли об­щин­ны­ми зем­ля­ми - чёр­ны­ми зем­ля­ми. В XIV - конце XV веков зна­чи­тель­но уве­ли­чи­лось ко­ли­че­ст­во ча­ст­ных и мо­на­стыр­ских вот­чин в Северо-Восточной Ру­си и Нов­го­род­ской рес­пуб­ли­ке. В по­след­ней четверти XV века на­ря­ду с вот­чи­ной воз­ник­ло по­ме­стье как ус­лов­ная фор­ма ча­ст­но­го зем­ле­вла­де­ния (пер­во­на­чаль­но пра­ва его рас­по­ря­же­ни­ем бы­ли ог­ра­ни­че­ны). Великие кня­зья мо­с­ков­ские за­ботились об уве­ли­че­нии сво­его ро­до­во­го до­ме­на - двор­цо­вых зе­мель. В про­цес­се об­ра­зо­ва­ния Русского государства ве­ли­ко­кня­же­ская власть стре­ми­лась к ог­ра­ни­че­нию прав и по­сте­пен­ной ли­к­ви­да­ции зе­мель удель­ных кня­зей, об­ра­зо­вал­ся зна­чительный фонд чёр­ных зе­мель с отдельными вкра­п­ле­ния­ми собственных ве­ли­ко­кня­же­ских вла­де­ний.

Раз­ви­ва­лось по­ме­щи­чье землевладение. По ме­ре раз­да­чи государственных зе­мель в ча­ст­ное вла­де­ние, по­жа­ло­ва­ний церк­вам и мо­на­сты­рям рез­ко со­кра­ти­лись раз­ме­ры чер­но­сош­но­го землевладения в центральных рай­онах Рос­сии, к середине XVI века чёр­ные зем­ли ос­та­лись на Се­вере. Во второй половине XVI века рез­ко воз­рос зе­мель­ный фонд го­су­дар­ст­ва, в зна­чительной сте­пе­ни за счёт при­сое­ди­не­ния По­вол­жья. По­ли­ти­ка оп­рич­ни­ны раз­ру­ши­ла преж­ние по­зе­мель­ные от­но­ше­ния на зна­чительной тер­ри­то­рии го­су­дар­ст­ва; при­ну­дительные ме­ны зем­ля­ми и пе­ре­се­ле­ния фео­да­лов в этот пе­ри­од при­ве­ли к хо­зяйственному ра­зо­ре­нию стра­ны и уси­ле­нию за­кре­по­ще­ния кре­сть­ян (кре­по­ст­ное пра­во фор­ми­ро­ва­лось с конца XV века).

Римська держава була розташована на території Апеннінського півострова. Ще в давнину греки стали називати його Італією. Спочатку цю назву вживали щодо південної частини Апеннінського півострова, багатої на пасовиська для худоби.Природним північним кордоном Італії є високі Альпійські гори. На південь від Альп відгалужуються Апенніни, що вздовж усього півострова. Це досить молоді гори, тому й досі там є діючі вулкани. Найбільша річка Італії - По. На захід і схід з гір збігали річки: Рубікон, Арно, Тибр. Земля тут неоднакова: і вулканічний ґрунт, і родючі червоноземи. Покладів корисних копалин небагато: золото та мідь, у середній частині півострова - залізо, мідь, олово, срібло. У дельті Тибру видобували сіль. Клімат за тих часів був вологішим і холоднішим за теперішній, особливо в північних районах. Як і Греція, Італія поділялася на історичні області, пов’язані з розселенням племен. Найпривабливіші за природними умовами були Етрурія, Лацій, Кампанія та Апулія.