При александре 2 появляются первые революционеры террористы. один из них 4 апреля 1866 года совершил неудачное покушение на императора. как звали этого человека?

Дмитрием каракозовым

Середньовічне місто цікавило людей як сприятливе місце для занять промислами, пов'язаними з ринком. Формування середньовічного міста визначав суспільний прогрес, насамперед прогрес аграрного виробництва. Особливе значення мав розвиток товарного виробництва (заінтересованість феодала в додаткових джерелах доходу) й обміну (розширення торгівлі зі Сходом). Найперші феодальні міста сформувалися в Італії (XI ст.) — Венеція, Генуя, Піза, Флоренція, Неаполь, Амальфі — та на півдні Франції (X ст.) — Марсель, Арль, Монпельє, Тулуза та ін. їх виникненню в цих регіонах сприяли вплив античної міської традиції та розвиток торговельних зв'язків із розвинутішими на той час Візантією й країнами Сходу. У цей самий період почали з'являтися міста в Північній Франції, Нідерландах, Англії, по Рейну і Верхньому Дунаю в Німеччині. Тут більшість міст утворювались по-новому. Особливими були райони Зарейнської Німеччини, Скандинавських країн та інших територій, в яких розвиток феодальних відносин відбувався уповільнено, а міста формувались у ХП—XIII ст. із базарних містечок і колишніх племінних центрів. Отже, найурбанізованішими зонами Західної Європи стали місцевості, де гався стійкий прогрес сільського господарства або завершувались чи перетиналися великі торгові шляхи.

Найбільше нових міст утворилось на межі XIII—XIV ст. — понад 200. Серед них розрізняли малі (І—2 тис. осіб), але найчисленніші міста; середні (3—5 тис.) з розвинутими ремеслами й торгівлею, муніципальною системою; великі (9—-10 тис). Міст із населенням по 20—40 тис. осіб у всій Західній Європі налічували близько 100 (Любек, Кельн, Мец, Лондон, Рим та ін.). Тільки деякі мали населення майже 80 тис. У найбільшому місті — Венеції — нараховували 100 тис. жителів (після нього йшли Константинополь, Париж, Мілан, Кордова, Севілья, Флоренція). У містах мешкали ремісники, купці, люди вільних професій (художники, лікарі, аптекарі). Значна частина населення працювала в сільськогосподарському виробництві. Важливу роль у їх розвитку відігравали так звані міністеріали — службовці феодалів, як правило, вихідці з рабів або закріпачених селян, які швидко у феодальній ієрархії.

Объяснение:

Малазийская Новая экономическая политика - Malaysian New Economic Policy

Новая экономическая политика ( НЭП ) ( малайский : Dasar Экономи Бару (DEB) ) была социальным реинжиниринг и утвердительная программа действий сформулированы Советом Национальных операций (NOC) в период после 13 мая инцидента в Малайзии. Эта политика была принята в 1971 году в течение 20 лет , и он наследовал национальной политики в области развития (НПР) в 1991 г. В этой статье рассматриваются в историческом контексте породившей формулировке этой политики, ее цели и методы реализации как а также его влияние на малазийской экономики в целом.

Обзор политики:                                                                        

Новая экономическая политика (НЭП), которая началась со Второй Малайзии плана (1971-1975) и продолжалась до пятого Malaysia плана (1986-1990), не было три основные цели, а именно:

Для достижения национального единства , гармонии и целостности

Благодаря социально-экономической реструктуризации (общества)

Для снижения уровня бедности в стране ( искоренение нищеты )

НЭП был задуман как двуединый стратегии искоренения нищеты для всех малазийцев, а также снижения и последующего устранения идентификации расы экономической функции и географического положения. Политика стремится к достижению своих целей за счет быстрого роста экономики с течением времени и установить его цель, по существу, сокращение числа случаев абсолютной бедности к 1990 г. Для достижения этой цели, политика призывает к агрессивному улучшению экономического положения и качества жизни для всех малазийцев через:

Доступ к земле

Физический капитал

Повышение квалификации

Государственные учреждения

Одновременно с этим, политика также призывает к более справедливому распределению возможностей для участия в широких областях экономической деятельности. Политики высказали мнение, что основная проблема, которая стояла на пути национального единства была компартиментализация расовых групп по экономической функции; в частности, объединение малайских и других коренных рас с натуральным сельским хозяйством. Для того, чтобы отделить малайские и другие коренные расы с традиционным сельским хозяйством, политики призвали правительство Малайзии оказать всем малазийцам в:

Поиск занятости

Обеспечение участия в экономической деятельности

Приобретение собственности в различных отраслях экономики

Как малайские и другие коренные расы прогрессировали в современном секторе экономики, других малазийцы были предложены представить современное сельское хозяйство, чтобы исключить идентификацию малайских и других коренных рас с натуральным сельским хозяйством.

Главный принцип этой политики является создание «социально-экономической среды, в которой отдельные малазийцы найти самореализацию в системе, которая предусматривает пропорциональное участие, управление и контроль в экономической жизни страны».