Охарактеризуйте особливості "товариства ісуса" (ордену єзіїтів вкажіть основні напрямки його діяльності.

Єзуїти (товариство ісуса) , католицький орден, заснований в 1540 р. св. ігнатієм лойолою; головна мета: підтримка папи у реалізації найважчих завдань церкви; визначна освітня роль (найбільша в історії церкви мережа середніх шкіл – колегіумів, і вищих – академій); особлива роль у справі реформи церкви після тридентського собору та в місійній діяльності. основні принципи побудови ордена: жорстка дисципліна, строга централізація, беззаперечна покора молодших по положенню старшим, абсолютний авторитет глави - довічно обирається генерала ("чорного папи"), підпорядкованого безпосередньо папі римському. система моралі, розроблена єзуїтами, ними самими називалася "пристосувальної" (accomodativa), так як давала широку можливість в залежності від обставин довільно тлумачити основні релігійно-моральні вимоги. для більшої успішності їх діяльності орден дозволяє багатьом єзуїтам вести світський спосіб життя, зберігаючи в таємниці свою приналежність до ордена. широкі привілеї, дані папством єзуїтам (звільнення від багатьох релігійних приписів і заборон, відповідальність тільки перед орденським начальством тощо) сприяли створенню надзвичайно гнучкою і міцної організації, в короткий час розповсюдила свою діяльність на численні країни. слово "єзуїт" переносне значення. у середні століття єзуїти активно використовували казуїстику, систему пробабілізма, а також застосовували різні прийоми для трактування речей у вигідному для себе ключі, зокрема уявні застереження і т. п. через подібної моралі в побутовій мові слово "єзуїт" стало синонімом хитрого, лукавого людини. багато тези єзуїтської моралі були засуджені татом інокентієм xi, олександром vii та іншими. з єзуїтами полемізував паскаль у своїх листах до провінціала. незважаючи на те, що сучасні єзуїти не сильно виділяються своєю філософією на тлі інших католицьких орденів, частина критиків [ хто? ] вважає, що єзуїти не до кінця відкинули прийняту в середні століття мораль, яка допускає дуже вільне трактування різних речей і поді

Основные направления во внешней политики россии в начале 19 века: - восточное необходимо укрепить позиции россии на , в закавказье и на черном море. в начале столетия расширилось присутствие россии на кавказе. в 1801 году в состав россии вошла восточная грузия, столетиями испытывавшая геноцид со стороны османской турции.  в результате - турецкой войны 1806-1812 гг. было ослаблено иго османской империи над христианскими полуострова. по условиям бухарестского мирного договора(1812)  к россии отошла бессарабия. молдавия и валахия возвращались турции, получив право внутренней автономии. в 1807 году в тильзите - произошла встреча двух императоров. в результате подписан тильзитский мир, по которому россия признавала все завоевания наполеона и брала на себя обязательства присоединиться к континентальной блокаде . это не отвечало интересам россии и тяжело отразилось на российской . выполняя свои обязательства, россия вступила со швецией в войну, которая отказалась присоединиться к континентальной блокаде . итогом войны со швецией в 1808-1809 гг. стал фридрихсгамкий мирный договор. россии передавались финляндия и аландские острова  

Азвание  «великая отечественная война»  стало использоваться в после  радиообращения сталина  к народу  3 июля  1941 года[2]. в обращении слова «великая» и «отечественная» употребляются раздельно[уточнить]. в 1914—1915 гг. название «великая отечественная война» иногда применялось в неофициальных публикациях к  первой мировой войне[3]. впервые это словосочетание было применено к войне с германией в статьях газеты «правда» от 23 и  24 июня  1941 года[4][5]  и поначалу воспринималось не как термин, а как одно из газетных клише, наряду с другими подобными словосочетаниями: «священная народная война», «священная отечественная народная война», «победоносная отечественная война». термин «отечественная война» был закреплён введением военногоордена отечественной войны, учреждённого указом  президиума верховного совета   от  20 мая  1942 года.