Какой город является крупнейшим портом на севере россии

Архангельск! ну по крайней мере был раньше мурманск.

Українська греко-католицька церква виникла в 1596 році в Поліщі, яке на той час було частиною Польсько-Литовської Королівської держави.

Українське суспільство ХVІІ-ХVІІІ ст. ставилось до греко-католицької церкви різним чином. Частина українського населення прийняла укладення Берестейської унії 1596 року, яка передбачала збереження східнослов'янського обряду і підпорядкування папі Римському. Інша частина населення, особливо в східних областях України, залишилася прихильною до православ'я і відкинула унію. Тому ставлення було поділене і часто ведло до конфліктів.

У ХVІІІ-ХІХ ст. ставлення українців Галичини до греко-католицької церкви поступово змінювалося. Під впливом політики Австрійської імперії, яка сприяла укріпленню галицького греко-католицького духовенства, церква здобула більшу підтримку і авторитет серед населення. Крім того, зростання національного самосвідомлення та розвиток українського культурного життя також сприяли підтримці греко-католицької церкви.

Австрійські монархи Йосиф II і Леопольд II видали укази у 1774 і 1781 роках, які зрівняли у правах греко-католицьке і римо-католицьке духовенство. Ці укази запровадили свободу віросповідання в Австрійській імперії і дозволили греко-католикам брати участь у державних справах на рівних засадах з римо-католиками.

Греко-католицька церква відрізняється від православної церкви перш за все в обрядовості. Греко-католики захищають східний обряд (бізантійський обряд), але з підпорядкуванням папі Римському. Також, в греко-католицькій церкві дозволене одруження для священиків, тоді як в православній церкві священики повинні бути одруженими перед прийняттям свячення.

Греко-католицька церква відрізняється від римо-католицької церкви головним чином в обрядовості та традиціях. Греко-католицька церква використовує східний обряд (бізантійський обряд), тоді як римо-католицька церква має за основу західний обряд (римський обряд). Крім того, римо-католицька церква підпорядковується безпосередньо папі Римському, тоді як греко-католицька церква підпорядковується власним єпархіям, але з певним ступенем автономії.

Греко-католицькі отці взяли активну участь в українському національному русі Західної України в ХІХ столітті через свою роль у громадському та культурному житті. Вони підтримували українську мову, освіту, літературу і допомагали формуванню української національної ідентичності. Багато духовенства активно пропагувало національне пробудження та боролося за політичні та культурні права українців.

Деякі прізвища діячів національного відродження Західної України ХІХ століття, які були духовними особами греко-католицької церкви, включають:

Митрополит Андрей Шептицький

Професор Іван Франко

Осип Турянський

Климентій Шептицький

Юліан Романовський

Роль греко-католицького духовенства в українському житті Західної України зменшилася на початку ХХ століття з-за ряду факторів. Перш за все, після поділу Польщі між Австрійською та Російською імперіями, Західна Україна опинилася під владою Росії, де православ'я мало пріоритетний статус. Крім того, українське національне рух стикався з репресіями і обмеженнями з боку російської влади, що призвело до обмеження впливу греко-католицької церкви.

Православна церква в українському житті Наддніпрянщини не відігравала такої ролі, як греко-католицька в житті Західної України, зокрема через історичні та політичні причини. Наддніпрянська Україна перебувала під владою Російської імперії, яка вважала православ'я основною релігією і ставила його у пріоритет. Крім того, греко-католицька церква в Західній Україні мала сильний зв'язок з українським національним рухом, тоді як православ'я є

ответ:метою реформ Діоклетіана та Костянтина було подолання кризи Римської імперії. Римська імперія перебувала в стані занепаду в кінці III століття нашої ери. Економіка занепадала, збройні сили були слабкими, і відбувалися широкомасштабні громадянські заворушення. Діоклетіан і Костянтин провели ряд реформ, які були спрямовані на вирішення цих проблем.

Деякі з найважливіших реформ включали:

Поділ імперії на дві половини-Західну Римську імперію і Східну Римську імперію. Це було зроблено в спробі зробити імперію більш керованою.

Створення нової системи управління, відомої як тетрархія. Ця система включала чотирьох співімператорів, двох старших імператорів (Августів) та двох молодших імператорів (цезарів). Тетрархія була створена для забезпечення стабільності та наступності у разі смерті одного з імператорів.

Ряд військових реформ, спрямованих на зміцнення армії і підвищення її ефективності.

Економічні реформи, спрямовані на стабілізацію економіки і підвищення рівня життя народу.

Релігійні реформи, покликані об'єднати імперію під егідою єдиної релігії - християнства.

Реформи Діоклетіана і Костянтина увінчалися успіхом у подоланні кризи Римської імперії. Імперія стабілізувалася, а її економіка покращилася. Збройні сили були укріплені, і люди були більш задоволені. Християнство стало офіційною релігією імперії, що до об'єднати імперію і вселило в її громадян почуття цілеспрямованості.

Реформи Діоклетіана і Костянтина не обійшлися без критики. Деякі люди вважали, що реформи були занадто авторитарними і що вони дали імператорам занадто багато влади. Інші вважали, що реформ недостатньо і що імперія все ще перебуває у стані занепаду.

Незважаючи на критику, реформи Діоклетіана і Костянтина увінчалися успіхом. Вони до врятувати Римську імперію від краху і заклали фундамент Візантійської імперії, яка проіснувала ще тисячу років

Объяснение: