Что послужило главной причиной астраханского восстания

Поводом   послужил указ петра i о запрещении носить платье и бороды, который ржевский выполнял с необычайной жестокостью — отрезал бороды «с кровью». 

В  1555 году  сибирский хан  едигер  признал вассальную зависимость от  царства  и пообещал платить москве дань  —  ясак  (правда, в обещанном объёме дань ни разу уплачена не была). в  1563 году  власть в сибирском ханстве захватилшибанид  кучум, который был внукомибака. он казнил хана едигера и его братабек-булата. новый сибирский хан прилагал немалые усилия для укрепления роли  ислама  в сибири. хан кучум перестал платить дань москве, однако в  1571  г. прислал полный ясак в 1000 соболей. в  1572  г., после того как  крымский хан  девлет i герай  разорил москву, сибирский хан кучум полностью порвал даннические отношения с москвой. в  1573  г. кучум отправил своего племянника  махмут кули  с дружиной с разведывательными целями за пределы ханства. махмут кули дошел до перми, потревожив владения уральских купцовстрогановых. в  1579  г. строгановы пригласили дружину казаков (больше 500 человек), под начальством атамановермака тимофеевича,  ивана кольцо,якова михайлова,  никиты пана  и  матвея мещеряка  для защиты от регулярных нападений со стороны кучума. 1 сентября  1581  дружина  казаков, под главным начальством ермака, выступила в поход за каменный пояс (урал), положив начало колонизации сибири государством. инициатива этого похода, по летописям есиповской и ремизовской, принадлежала самому ермаку, участие строгановых ограничилось вынужденным снабжением казаков припасами и оружием. в  1582 году,  26 октября  ермак овладелкашлыком  и начал присоединение сибирского ханства к россии. потерпев поражение от казаков, кучум откочевал на юг и продолжал оказывать сопротивление завоевателям до  1598 года.  20 апреля  1598  г. он был разбит тарским воеводой андреем воейковым на берегу реки  обь  и бежал в  ногайскую орду, где был убит. ермак был убит в 1584 году. последним ханом был  али, сыном кучума. на рубеже xvi и xvii веков на территории сибирского ханства поселенцами из россии были основаны города  тюмень,тобольск,  берёзов,  сургут,  тара,  обдорск(салехард). в 1601  г. на реке  таз, в  обскую губу, был основан город  мангазея. тем самым открылся морской путь в западную сибирь (мангазейский морской ход). с основанием острога  нарым  была покорена  пегая орда  на востоке от сибирского ханства. в царствование  михаила фёдоровича, первого царя из династии  романовых,казаки  и поселенцы осваивают  восточную сибирь. в течение первых 18 лет xvii века совершается переход на реку енисей. основываются города  томск(1604),  кузнецк  (1618),  красноярск  (1628) и др. в 1623 году землепроходец  пянда проникает на реку  лену, где позднее (1630-е) основываются  якутск  и другие городки. в 1637—1640 годах был открыт путь от якутска к  охотскому морю  вверх по алдану,  мае  и  юдоме. при движении по енисею и ледовитому океану промышленники проникли в устья рек яны,  индигирки,  колымы  и  анадыря. закрепление ленского (якутского) края за было закреплено постройкой алексинского острога (1635  нижне-колымска (1644  г.) и  охотска  (1648  в 1661 году был основан  иркутский острог, в 1665 году  селенгинский острог, в 1666 году  удинский острог. в 1649—1650 годах казачий атаман ерофей хабаров  достиг  амура. к серединеxvii века  поселения появляются в приамурье, на побережье  охотского моря, на  чукотке. в 1645 году казак  василий поярков открывает северное побережье  сахалина. в 1648 году  семен дежнёв  проходит из устья реки  колыма  в устье реки  анадырь и открывает пролив между  азией  и америкой. в 1686 году в нерчинске проведена первая плавка серебра из аргунских или нерчинских серебряных руд. впоследствии здесь возникает нерчинский горный округ. в 1689 году заключается  нерчинский договор, начинается при граничная торговля с китаем.

Етнополітичні погляди "батьків-засновників" США. Однією з особливостей будь-яких ідей є їх здатність "мандрувати без віз і паспортів", тобто поширюватись, не дивлячись на відстань, кордони й інші перешкоди. Мають таку здатність і політичні та етнополітичні ідеї.

Вже у XVII ст. вони з’явились на північноамериканському континенті, полонивши чимало мешканців англійських колоній. При цьому, сюди прийшло все розмаїття ідей Платона і Арістотеля, Н. Макіавеллі і Ж. Бодена, Т. Гоббса, Ш. Монтеск'є і Ж. -Ж. Руссо та ін. Тут ці ідеї не просто поширювались, а й одразу втілювались у життя. Не важко зрозуміти під впливом яких з них велась війна проти місцевих індійських племен, йшло загарбання їх земель, а негри перетворювались на рабів тощо. Як не важко й збагнути, які саме ідеї взяли на озброєння колоністи Північної Америки у боротьбі проти Британської метрополії.

З точки зору етнополітологи найбільший інтерес становлять ті ідеї, які надихали колоністів на боротьбу за незалежність, сприяли формуванню американської нації і розбудові незалежної американської держави. Це викликає тим більший інтерес, що проблеми, які вирішувались у ході Великої Американської революції і війни за незалежність та й в наступні роки багато в чому схожі на проблеми, що стояли і стоять сьогодні перед Україною...

Американська революція і національно-визвольна боротьба, як правило, пов'язуються з іменами цілої плеяди американських просвітників та "батьків-засновників" США, зокрема, таких, як С. Адамс, Дж. Вашінгтон, А. Гамільтон, Т. Джефферсон, Т. Пейн, Б. Франклін тощо. Звичайно, було чимало й інших вчених і політичних діячів, які внесли свій вклад у перемогу американського народу, але їх прізвища дещо призабулись.

До останніх, зокрема, належить Джеймс Опис, публіцист і один з політичних діячів тодішньої англійської колонії Массачусетс. Звернувшись до теоретичної спадщини західноєвропейських просвітників і не знайшовши там розробок із проблем колоніальних народів, він почав займатись їх дослідженням. У памфлеті "Виклад і обґрунтування прав Британських колоній" (1764р.) Дж. Отіс одним із перших запропонував теорію прав колоніальних народів. В ній він заперечував зверхність одного народу над іншим, колоніальний гніт і визиск, відстоював ідею рівності прав колоністів та мешканців метрополії.

Щоправда, вирішення колоніальної проблеми він вбачав в інтеграції колоній і метрополії в єдину світову конституційну монархію. Головними аргументами на користь цього шляху Дж. Отіс вважав етнічний чинник, зокрема, "кровну спорідненість" мешканців англійських колоній та Британської метрополії, спільність їх мови, культури життя, звичаїв, традицій та ін.

Такий підхід, на погляд автора, свідчив про недостатній рівень розвитку національної свідомості англійських колоністів. Не обійшлось тут і без впливу поширених тоді і в колоніях, і в метрополії думок про те, що у разі відокремлення колоній останні загинуть, оскільки будуть розірвані торговельні, економічні, промислові, військові та інші зв'язки. Однак, таке становище змшилось досить швидко й ідеї Дж. Отіса набули нового звучання. Тим не менш, саме його слід вважати одним із засновників теорії прав колоніальних народів.

Вже через два роки, тобто 1766 p., один із визнаних представників американських просвітників, а пізніше і авторів Декларації про незалежність Бенджамін Франклін (1706-1790 pp.), спираючись на теорію Дж. Отіса, висунув досить оригінальну концепцію т. зв. "гомруля", яка полягала у наданні англійським колоніям у Північній Америці державного суверенітету в рамках Британської імперії. Це, по суті справи, була концепція обмеженого національного суверенітету. Тоді ж він почав називати англійських колоністів "американцями", а самі колонії – "державами".

   

Объяснение: