По какими факторами сформировались общественно политические взгляды представителей зар заман

як і кожна перехідна модель, неп не міг остаточно стабілізувати економічний розвиток. наприкінці 20-х років резер­ви "відбудовчого ефекту" було вичерпано, країна опинилась на порозі гострої кризи, в основі якої лежала нестача капіталів для реконструкції промисловості. у 1926 р. виявилась нестача ме­талу, а потім й інших матеріалів і сировини. вона була зумовле­на розгортанням нового будівництва, напруженими планами випуску продукції на діючих підприємствах. для регулювання постачання створили комітет державних замовлень. товарний голод охопив і споживчий ринок.

основними причинами  цього були:

1)      зрив хлібозаготівлі (внаслідок незадоволення селян дер­жавними заготівельними цінами) і невиконання експортних зо­бов´язань, що зменшило валютні надходження і спричинило відпо­відно промислового виробництва та капітального бу­дівництва;

2) значно швидше зростання попиту на внутрішньому ринку порівняно з пропозицією (зростання кількості робітників у про­мисловості й будівництві; зниження на 10 % у 1927 р. цін з одночасним зростанням номінальної заробітної плати робітників збільшило платоспроможний попит);

політика активного витіснення з 1926 р. приватного капі­талу: підвищення тарифів на перевезення приватних вантажів; призупинення державного кредитування приватних підприємств; введення у 1927 р. податку з надприбутку; заборона надання приватним особам в оренду державних підприємств і поновлен­ня старих договорів; зменшення кількості іноземних концесій (до 1930 р. ліквідовано більшість концесій; у 1931 р. ліквідова­на і приватна промисловість);

4) одержавлення розподілу: в 1929 р. здійснено перехід на карткову систему постачання; у лютому 1930 р. ліквідовано то­варні біржі та ярмарки.

метою культурної революції було формування у свідомості мас певних стереотипів, які б зробили поведінку широких верств населення прогнозованою та контрольованою з боку органів радянської влади. в останні роки непу утверджувалися погляди на культуру як на один із напрямків соціалістичного будівництва — поряд з індустріалізацією та колективізацією сільського господарства. у сфері культури не вистачало інтелігенції, радянське керівництво залежало від так званих «буржуазних спеціалістів». тому постало завдання створити власну інтелігенцію або змусити «буржуазних спеціалістів» робити те, що потрібне радянській владі. незгодних чекали репресії.

попри все, 1920-ті рр. були періодом небаченого розвитку, надій і сподівань в українській культурі. недарма ті часи називають періодом відродження культури. україномовна освіта та її підтримка з боку держави мали велике значення для розвитку національної культури. однак головним поштовхом до відродження була революція, яка сповнила культурну діяльність відчуттям новизни, свідомістю звільнення від старого світу та його обмежень.