1. с пощёчиной папе бонифацию нередко называют "каноссой наоборот". как вы понимаете это выражение? 2. подумайте, почему папская власть потеряла поражение в борьбе с королями франции, хотя до этого папам удалось победить германских императоров. понадобились ли вам дополнительная информация для ответа на этот вопрос? 3. почему крестьян не приглашали в генеральские штаты? 4. оцените действия филиппа iv исходя из интересов государства и с позиции морали. ли эти оценки? почему?

2) военной решительностью филиппа плюс тем, что территория конфликта всё-таки была французской, т.е. вдали от папы, да и безобразия пап к тому времени уже надоели.

Самым могучим царём персии был дарий первый.чтобы о нём не было заговоров он содержал огромное количество тайных осведомителей, которые назывались глаза и уши царя.большие города были соединены огромной дорогой, которая называлась царской.через каждые 20-30 км стояли воины, которые были готовы отправиться в путь.они могли, мчатся от города к городу , донося указы царя царей.население завоёванных стран платили налоги.одни платили золото, другие серебро.много роскоши требовалось для постройки огромных дворцов царя.краткость-сестра таланта!

Объяснение:

2.Прийняття Декларації прав людини і громадянина

У другій половині ХVІІІ ст. Абсолютна монархія у Франції стала гальмом суспільного прогресу. Міжнародний авторитет Франції падав. Сільське господарство переживало кризу. Селяни тікали із сіл у міста, поповнюючи там армію бродяг і жебраків. Фінансовий стан королівства був надзвичайно тяжким.

В останній третині ХVІІІ ст. феодально-абсолютистський режим перебував у

стані гострої політичної кризи. Великі просвітителі Монтеск, є, Вольтер, Руссо вказували на необхідність докорінних реформ.

Для того щоб поповнити скарбницю і запобігти банкрутству, король звернувся до Генеральних штатів, які не скликались 175 років, в надії дістати від них згоду на введення нових податків. Кількість делегатів від третього стану була подвоєна, однак ця обставина не мала істотного значення, оскільки за старовинним звичаєм кожний стан мав один голос.

Відкриття Генеральних штатів відбулося 5 травня 1789 року. Відразу розпочалися тривалі спори з питань процедури: про перевірку повноважень депутатів, про спільні й роздільні засідання, про завдання штатів, про права третього стану, про майбутнє Франції. Дебати переросли в гострий конфлікт з королем.

17 червня третій стан оголосив себе Національними зборами. Пізніше до нього приєдналися ліберальні депутати від духовенства і дворянства. Лише з його відома королю було дозволено збирати податки.

Делегат Генеральних штатів міг діяти лише від імені свого округу і в межіх даного йому наказу. Депутат Національних зборів вважався представником всього народу. Імперативний мандат було анульовано. Збори оголосили себе представником усієї нації, що говорив і діяв від її імені.

Ігноруючи накази і протести короля, 9 липня 1789 року Національні збори проголосили себе Установчими зборами, тим самим взявши на себе місію створювати нові полятичні та державно-правові інститути, розробляти і затверджувати Конституцію.

Спроба короля розігнати депутатів обернулася повстанням парижан. 14 липня вони штурмували символ королівського абсолютизму – фортецю-тюрму Бастилію. Революція охлпила всю країну. Населення провінцій скидало королівських чиновникі, створювало нові органи місцевого самоврядування. Цей процес дістав назву муніципальної революції. Селяни повсюдно відмовлялися виконувати феодальні паовинності, вимагали передачі їм общинних земель.

Революційні сили створили національну гвардію. Та, оскільки військове спорядження було дорогим, бідні громадяни не могли служити в ній. Тому нова армія опинилась в руках великої буржуазії.

5 серпня було прийнято декрет про остаточне знищення феодального режиму. У першій половині серпня Установчі збори скасували церковну десятину та особисті повинності селян, однак у власність землю селяни могли одержати тільки за викуп. Така половинчастість рішень пояснювалась тим, що на першому етапі революції при владі була велика буржуазія.

26 серпня 1789 року Установчі збори прийняли перший конституційний акт – Декларацію прав людини і громадяина. В ній зазначалося, що причиною вад уряду і суспільного лиха є забуття природних, невід’ємних і священних прав людини. Люди народжуються і залишаються вільними і рівними в правах, що мета кожного державного союзу – забезпечити природні і невід’ємні права людини, такі, як свобода, власність, безпека й опір гнобленню, свобода складається з можливості робити все, що не завдає шкоди іншому. Громадянам дозволялось безперешкодно виражити свої думки усно або друковано, мати свободу релігійних переконань.