Какие документы были приняты советским правительством по созданию новой школы? выпишите результаты работы в этом направлении​

На данный момент по статистике и отзывам потребителей бесствольные пистолеты "осиного семейства" являются самым действенным оружием самообороны, не смотря на несерьезный внешний вид. за свою популярность этот вид травматического оружия получил пополнение в свои ряды, и теперь мы можем поговорить об этом более подробно. однако, что бы перейти к новинкам, нужно немного вспомнить и об , это оценить путь совершенствования «осы». и так, вспомним, что травматический пистолет  оса пб-4  разработан нии прикладной (г.сергиев посад) в середине  1990х  годов, который предназначался как оружие самообороны. главным конструктором был г.а.бидеев, для которого целью было создание эффективного оружия для защиты гражданского населения, не противоречащего требованиям законодательства. по этой причине  в 1997  году появились первые патроны для пб-4, это были резиновые пули со стальным сердечником (необходимым для увеличения массы пули и ее обнаружения рентгеновским аппаратом в случае проникающих ранений), имевшей массу около 8 грамм и дульную энергию 110-120 джоулей. в 2001  году характеристики патронов были снижены до 80-85 джоулей, а так же были разработаны свето-звуковые патроны, воздействующие на яркой вспышкой и оглушительным грохотом выстрела. кроме того, для пб-4 выпускаются сигнальные патроны для подачи световых сигналов красного, желтого либо зеленого огня, и осветительные патроны.

Наприкінці ХІХ століття у Львівському університеті існувало чотири факультети (богословський, філософський, правничий і медичний), навчалося понад 3000 студентів, з яких близько 600 були українцями. Мовою викладання, іспитів, адміністрації, незважаючи на утраквістичний (двомовний) статус, була польська. Українською мовою читалися лекції лише з української історії, літератури та окремих правничих і богословських дисциплін.

 

Михайло Грушевський, сучасник та очевидець багатьох подій, що стосувалися українського університету у Львові, один із чільних діячів українського національного руху, коли йшлося про університетську справу, писав про неї як про питання "національної справедливості". На його думку, з 90-тих років ХІХ ст. польський статус львівського університету (йшлося про мову викладання і адміністрації, кадри, сприяння з боку польських політиків у Відні), підсилений університетською автономією і підтримуваний місцевою владою, перестав задовільняти запити і можливості українців. А вони наприкінці ХІХ століття суттєво зросли. Наукове товариство імені Тараса Шевченка готувало кадри, які могли б зайняти місця на університетських кафедрах, велися переговори з українцями-викладачами з Російської імперії. Львів вважався центром культурного і національного життя українців Галичини.

 

До цього спричинилися, зокрема, доволі скромні успіхи українців, досягнуті в рамках українсько-польського порозуміння кінця ХІХ століття — "Нової ери".  Так, у 1894 році було відкрито кафедру "Всесвітньої історії зі спеціальним ухилом на історію Східної Європи" з українською мовою викладання, яку очолив історик, громадянин Російської імперії Михайло Грушевський. У 1900 році почала діяти кафедра мови і літератури під керівництвом Кирила Студинського.