Восстановите хронологическу. последовательность событий: а) первая "опиумная война", б) начало восстания тайпинов, в) начало реформ гуансюя, г) поражение "боксерского восстания"

А)  первая "опиумная война"   -1840-1842 б)  начало восстания тайпинов -  1850 в)  начало реформ гуансюя -  1898 г) поражение "боксерского восстания" -  1899  

Важнейшим делом Народного собрания было обсуждение и утверждение государственного бюджета, дарование прав

Объяснение:

Главным и решающим органом власти в Афинах было Народное собрание. На Народное собрание собирались все граждане независимо от их имущественного положения, проживавшие в городе Афинах, Пирее, в Аттике, на других территориях, входивших в состав Афинского государства (например, жители островов). Женщины не имели права участвовать в политической и общественной жизни. Народное собрание - верховный орган власти Афин. Оно собиралось сначала десять, а позднее сорок раз в год. При особых обстоятельствах (неожиданное нападение врага, стихийное бедствие) могло быть созвано чрезвычайное "собрание ужаса и смятения". Компетенция народного собрания была обширной: оно принимало законы, издавало постановления по частным во псе-физмы), избирало должностных лиц и производило проверку их деятельности, решало во войны и мира, обсуждало продовольственное положение страны и т. д. Специальные собрания посвящались рассмотрению граждан и решению во об изгнании отдельных лиц в порядке остракизма из пределов государства.

В работе народного собрания могли участвовать только полноправные афинские граждане, достигшие 20-летнего возраста. Женщины и метеки в народное собрание не допускались. Как правило, редко участвовали в его деятельности крестьяне, занятые в своих хозяйствах, хотя, начиная с IV в. до н. э., за посещение собрания полагалось вознаграждение. Для решения даже самых важных во требовалось присутствие всего 6000 человек, то есть примерно 1/5 всех полноправных афинян.

Повестка дня каждого собрания определялась заранее. Одно из собраний каждого месяца считалось главным. Оно проверяло деятельность должностных лиц, обсуждало продовольственное положение и др. Главное собрание шестого месяца, кроме того, решало во об остракизме, обвинениях должностных лиц. На трех других собраниях месяца рассматривались жалобы граждан, религиозные, административные и другие во Выступать в народном собрании и вносить проекты новых законов формально мог каждый участник. Практически же с речами выступали главным образом профессиональные ораторы - демагоги, защищавшие интересы отдельных групп свободных. Законопроекты предварительно вывешивались для всеобщего обозрения и поступали на обсуждение народного собрания после их рассмотрения в Совете пятисот, который по каждому законопроекту давал заключение. Голосование по законопроекту производилось поднятием руки.

Важным средством, использовавшимся в целях обеспечения стабильности законодательства, было право любого участника собрания, сославшись на незаконность предложенного законопроекта, потребовать снятия его с обсуждения или голосования под угрозой привлечения автора к суду. Кроме того, председатель народного собрания мог не ставить на голосование те предложения, которые, с его точки зрения, являлись незаконными.

Народное собрание обладало широкими полномочиями. Здесь принимались государственные законы, утверждалось объявление войны и заключение мира, результаты переговоров с другими государствами, ратифицировались договоры с ними. На Народном собрании избирались должностные лица, магистраты Афинского государства, обсуждались отчеты после их годичного управления, решались дела по продовольственному снабжению города, контролировались сдача в аренду государственных имуществ, земель и рудников, утверждались наиболее крупные завещания. Оно осуществляло контроль за воспитанием юношей, готовящихся к получению гражданских прав. В компетенцию Народного собрания входило проведение такого чрезвычайного мероприятия по охране государственного строя от происков знатных лиц, как остракизм, т. е. изгнание на 10 лет всякого лица, заподозренного в намерении свергнуть демократический строй.

надеюсь о том что надо написано

Объяснение:

Данило Романович увійшов в історію України як відомий політик та людина, яка мала неабиякі здібності.

У 1205 р. загинув його батько, перший князь Галицько-Волинської держави, Роман.

Мати Данила, княгиня Анна, змушена була разом із чотирирічним Данилом та його братом Васильком покинути Галичину.

Літописи характеризують Данила як досвідченого мужа, що боровся за втілення в життя ідеї про єдність галицько-волинських земель.

У 1223 р. Данило Галицький взяв участь у знаменитій битві на Калці, де виявив себе хоробрим й умілим полководцем, мужньою людиною. Молодий князь виніс із цієї битви повчальний урок — для спільної та успішної боротьби проти загарбників необхідно об’єднання південноруських земель.

Данилові Романовичу вдалося придушити боярські групування на Волині, заручитися підтримкою широких верств населення — ремісників, селян-общинників, міських купців, у тому числі й іноземних, частину боярства. Він зміг створити регулярну добре озброєну та підготовлену до воєнних походів і битв піхоту — «пешцив».

У 1238 р. Данило розгромив групування галицьких і перемишльських бояр, зайняв Галич і став єдиним правителем Галицько-Волинської держави.

Князювання Данила Романовича у Галицько-Волинській державі (1238—1264 pp.) стало періодом її розквіту.

Данило як талановита, освічена людина зміг стати могутнім правителем однієї з найбільших у XIII ст. держав Східної Європи.

Він вів постійну боротьбу з окремими боярськими групуваннями, які іноді повставали проти князівської влади. Князеві вдалося створити власний апарат управління, у якому велику роль відіграв двірський — фактичний заступник князя у військових, адміністративних і судових справах. Також Данило Романович запровадив посади, що існували у Візантії та країнах Західної Європи. Усе це дозволило зміцнити його владу.

Данило Галицький збудував нові міста-замки Данилів, Крем’янець, Угровеськ. Він сприяв розбудові нової столиці князівства — м. Холм.

Місто було укріплено, у ньому збудовано нові церкви, закладено парк, за багатьох ремісників. Такі ж заходи князь здійснював й у інших містах держави. За часів князювання Данила було збудовано м. Львів (на честь старшого сина Лева).

Князь Данило Романович сприяв церковному будівництву, розвитку культури, послабленню гноблення селян-общинників боярством, розширенню прав ремісників у містах.

Данилові Галицькому вдалося встановити на певний час владу над м. Києвом. У 1238 р. війська Данила розгромили під м. Дорогичин хрестоносців, а їх керівника Бруно захоплено у полон. Улітку 1245 р. у битві під Ярославом князівське військо розгромило об’єднані сили угорців й галицьких бояр. Ярославська битва припинила агресію Угорського королівства на південноруські землі. Згодом Данило налагодив стосунки з угорським королем, уклавши шлюбний союз свого сина з донькою правителя Угорщини.

Данило Романович розпочав боротьбу проти монголо-татарської агресії. На жаль, монголо-татарська навала не обминула й Галицько-Волинське князівство. У 1240—1241 pp. війська хана Батия пройшлися галицько-волинською землею та спустошили міста Володимир, Галич та ін. Данило Романович оцінив свої сили та змушений був поїхати на переговори до Сарая — столиці Золотої Орди (1245 p.). Він сплачував монголо- татарам постійну данину та зміцнював кордони свого князівства. Однак новий похід монголо-татар на руські землі призвів до того, що Данило змушений був прийняти умови хана Бурундая та зруйнувати фортеці- замки.

Князь Данило Романович прагнув заручитися підтримкою польських та угорських правителів, Папи Римського Інокентія IV для боротьби з татарами. Задля цього у 1254 р. князь Данило навіть прийняв від Інокентія IV королівську корону. Однак, на жаль, сподівання нового галицько-волинського короля не виправдалися.

Останні роки життя князь Данило Галицький доживав у м. Хомл, хворів, майже втратив зір. Після його смерті Галицько-Волинська держава поступово розпалася.