Как развивалась германо-советские отношения в 1939-1940 гг

С1920-х сотрудничество,потом нейтралитет,далее в рамках заключения пакта молотова-риббентропа отношения перешли на союзнические,но с оговорками(разграничение сфер влияния).в рамках ускоренной индустриализации страна готовилась к войне усиленно,так как позорная для война с финляндией дала стимул улучшать красную армию.к началу войны с германией не хватило пару лет,чтобы полностью быть готовыми к войне-красная армия была готова к войне лишь

ответ:Портрет Кирила Розумовського (Помпео Батоні) — маловідомий твір італійського художника 18 століття Помпео Батоні (1708–1787).Вже у 1764 році вийшов наказ нової імператриці Катерини ІІ про скасування гетманства в Україні. Владу гетьмана невпинно обмежували і передавали Малоросійській колегії, що була лише одним з міністерств Російської імперії. Утиски імператриці були такими помітними, що Кирило Розумовський поклопотався про виїзд за кордон. Він мандрує країнами Західної Європи як державний посадовець у відставці. Серед країн, що відвідав Кирило Григорович — Німеччина, Італія, Франція, Англія. Саме тоді і був створений портрет, замовлений у 1766 році італійському художнику Помпео Батоні.1728, 29 березня – у селі Лемеші (нині Чернігівщина) в родині козака Григорія Розума та Наталії Розумихи народився Кирило Розумовський, останній гетьман Лівобережної України, граф.

У 18 років він став президентом Російської Академії наук, яку очолював протягом п’ятдесяти років. Перші чотири її президенти були німцями. Після того як російською імператрицею стала Єлизавета І, вона спрямувала свою політику проти засилля німців. Протягом п’яти років посада президента залишалася вакантною. Бо Єлизавета не бачила достойної кандидатури. На той час Кирило Розумовський повернувся до Петербурга з-за кордону, отримавши там гарну європейську освіту. Та найголовніше – став довіреною особою імператриці.

Объяснение:

1728, 29 березня – у селі Лемеші (нині Чернігівщина) в родині козака Григорія Розума та Наталії Розумихи народився Кирило Розумовський, останній гетьман Лівобережної України, граф.  У 18 років він став президентом Російської Академії наук, яку очолював протягом п’ятдесяти років. Перші чотири її президенти були німцями. Після того як російською імператрицею стала Єлизавета І, вона спрямувала свою політику проти засилля німців. Протягом п’яти років посада президента залишалася вакантною. Бо Єлизавета не бачила достойної кандидатури. На той час Кирило Розумовський повернувся до Петербурга з-за кордону, отримавши там гарну європейську освіту. Та найголовніше – став довіреною особою імператриці.  Старший брат Кирила Олексій Розумовський, завдяки чудовому голосу опинився у придворній капелі, став фаворитом доньки Петра І цесарівни Єлизавети. Після сходження Єлизавети І на престол, Олексій Розумовський отримав звання й маєтності та мав неабиякий вплив при дворі. Він забрав до Петербурга  Кирила Розумовського. Різниця у віці між братами була у 19 років, тож Олексій опікувався молодшим братом як батько. Відправив Кирила на навчання до найкращих закладів Німеччини, Франції та Італії.

 

Після повернення з Європи Кирило Розумовський поринув у веселе та безтурботне життя вельможі єлизаветинського двору. «Маючи гарну зовнішність і гострий розум, – писала у мемуарах Катерини ІІ,– зумів досягти у вищому світі загальної шани і любові. Особливою популярністю й успіхом Кирило Григорович користувався у придворних красунь».  1746-го він одружився з родичкою імператриці Катериною Наришкіною, яка мала величезний посаг у вигляді кількох десятків тисяч кріпаків, села та нерухомість у Петербурзі й Москві.  1747-го імператриця відновила гетьманство в Україні. Цьому сприяли міжнародні обставини та прохання козацької старшини. 1750-го на козацькій раді у Глухові Кирила Розумовського обрали гетьманом Лівобережної України. Кандидатуру гетьмана визначала імператриця, а на Глухівській раді відбулося втілення сценарію «обрання».  Кирило Розумовський не поспішав відмовлятися від столичного життя. Лише за наказом імператриці у липні 1751-го новообраний гетьман з величезною свитою прибув до Глухова, де йому влаштували помпезну зустріч. Своєю резиденцією гетьман обрав Батурин, де спорудив палац, який був мініатюрною копією двору Петербурзького. Кімнати прикрашали картини, оксамит, золотий посуд, дорогі меблі. Потреби гетьмана тут обслуговувало 260 людей. У гетьманських палацах у Глухові та Батурині працювали капеляни, по декілька десятків музикантів,  сотники, стрільці та пташники. Для охорони гетьмана існував спеціальний кінний загін, який вдягався в зелені гусарські мундири. Кирило Розумовський почав докладати зусиль до розбудови автономії Гетьманщини. Без погодження з Петербургом він призначав полковників, сприяв забороні поширювати на українців «холопство», хоч роздавав у володіння козацькій старшині сотенні містечка з вільним населенням, здійснював адміністративну та судову реформи. Прагнув налагоджувати міжнародні зв’язки.  Після приходу до влади Катерини ІІ гетьманство було ліквідовано у 1764 році. Розумовський вирушив у подорож за кордон. Протягом 11 років нова імператриця не дозволяла йому повернутися в Україну. 1794-го він остаточно переїхав до Батурина. Займався меценатством.  Помер у січні 1803-го в Батурині, де його і поховали в трапезній церкви Воскресіння Христового, яку він відбудував на руїнах мазепинської церкви.