Тема: земледельцы аттики вопрос: что такое ареопаг архонты агоры акропаль

Ареопаг-орган власти в древних афинах архонты-   высшее должностное лицо в древнегреческих полисах. акрополь-  возвышенная и укреплённая часть древнегреческого города, так называемый верхний город; крепость. на акрополе обычно находились храмы божеств-покровителей данного города. наиболее известен акрополь в афинах, внесённый в список всемирного наследия. агоры-   межрегиональная ассоциация российских неправительственных правозащитных организаций, объединение групп юристов-правозащитников, которые ведут резонансные дела о произволе властей в большинстве регионов россии.

В первой половине девятнадцатого века началась особая эпоха в истории общественного движения России. Во время Заграничного похода русской армии (1813-1814 гг) офицеры посетили множество европейских стран, познакомились с европейской системой и порядками, которые произвели на них сильное впечатление. Вернувшись домой, русские солдаты всё более стали осознавать несовершенство российской системы: крепостное право, самодержавие, набиравшие обороты контрреформы, необразованность населения и прочее. Всё это побуждало дворян искать воздействия на власть, а также решения назревших проблем. Так, постепенно одно за другим стали возникать тайные общества.

Объяснение:

підписаний у Версалі 28 червня 1919 року державами-переможницями у Першій світовій війні (США, Великою Британією, Французькою республікою, Королівством Італія, Японською імперією, Бельгією тощо) з одного боку, і переможеною Німеччиною — з іншого. З іншими центральними державами, які воювали на стороні Німецької імперії у Першій світовій війні були підписані окремі договори.[1] Хоча перемир'я, підписане 11 листопада 1918 року, фактично закінчило бойові дії, знадобилося шість місяців переговорів на Паризькій мирній конференції щодо укладання мирного договору. Договір був зареєстрований у секретаріаті Ліги Націй 21 жовтня 1919 року, і надрукований в Treaty Series.

З багатьох положень договору, одним з найважливіших і спірних було взяття Німеччиною на себе відповідальність за спричинення війни (поряд з Австрією та Угорщиною, відповідно до Сен-Жерменського мирного договору і Тріанонського договору) і, відповідно до положень статей 231—248 (пізніше названих Положеннями про провину війни, англ. War Guilt clauses), роззброїтися, здійснити істотні територіальні поступки і платити великі репарації країнам, які формували блок держав Антанти. Загальна вартість цих репарацій була оцінена на 132 млрд марок (у 1921 році $31,4 млрд або £6,6 млрд), що приблизно еквівалентно $442 млрд або £284 млрд. 2013 року, сума, яку багато економістів у той час, зокрема, Джон Мейнард Кейнс, вважав надмірною і контрпродуктивною, оскільки Німеччина мусила платити до 1988 року.[2][3]

Зрештою, останні платежі були зроблені 4 жовтня 2010 року[4] у 20-ту річницю возз'єднання Німеччини, і близько 92 років після закінчення війни за спричинення якої вони були призначені.[5] Договір був підірваний рядом подій, ще в 1932 році і широко порушувався до середини 1930-х років.

Объяснение: